Постанова

від 11.03.2013 по справі 820/1411/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2013 р. № 2-а- 820/1411/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Зубрич Д.О.,

представника відповідача - Озацька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000040047 від 11.02.2013р. та № 0000050047 від 11.02.2013р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. Так само обґрунтованими та законними, на його думку, є оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби в січні 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: липень 2011 року, грудень 2011 року, лютий 2012 року по правовим відносинам з ТОВ фірма «Адік» (крл ЄДРПОУ 19469509), за період: лютий 2012 року по правовим відносинам з ПП «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887), та податку на прибуток за ІІ-IV квартал 2011 року, за ІІІ квартал 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 24.01.2013р. № 43/470-13/03359552 (а.с. 15-38 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3212 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 518,00 грн., грудень 2011 року на суму 570,00 грн., лютий 2012 року на суму 2124,00 грн.; порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати на суму 16059,88 грн. та занижено податок на прибуток в розмірі 3481,00 грн., в тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року на суму 1251,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 2230,00 грн.

За наслідками розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0000040047 від 11.02.2013р. (а.с. 40 том 1), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4818,00 грн. (в тому числі за основним платежем 3212,00 грн. та за штрафними санкціями 1606,00 грн.); № 0000050047 від 11.02.2013р. (а.с. 42 том 1), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4038,50 грн. (в тому числі за основним платежем 3481,00 грн. та за штрафними санкціями 557,50 грн.)

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність нарахування позивачу податкового зобов'язання, застосування до нього штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що проведеною перевіркою встановлено правові відносини позивача з ТОВ фірма «Адік». Так, між позивачем та вказаним підприємством за період: липень 2011 року, грудень 2011 року, лютий 2012 року проводилося перерахування грошових коштів в сум 7446,59 грн., в тому числі ПДВ 1241,09 грн. як сплата за запасні частини для автомобілів.

Відповідач врахував, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які свідчать про подальше використання у власній господарській діяльності запасних частин, які були придбані у ТОВ фірма «Адік», доказів, які підтверджують виконання ремонту автомобілів, а також право власності чи інше право володіння автотранспортом. Також відсутніми були товарно-транспортні накладні, які підтверджують переміщення товару.

Крім того, відповідачем враховано, що за даними податкових органів (акт від 08.11.2012р. № 2653/22-104/9469509, складений Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС) встановлено нереальність здійснення ТОВ фірма «Адік» господарських відносин з низкою підприємств за квітень 2012 року, січень-грудень 2010 року, січень 2011 року - березень 2012 року.

Підсумовуючи зібрану інформацію та беручи до уваги відсутність документального підтвердження придбання, перевезення та використання товару, який був придбаний позивачем у ТОВ фірма «Адік», відповідач дійшов висновку про наявність порушень, що зафіксовані в акті перевірки від 24.01.2013р. № 43/470-13/03359552.

Також проведеною перевіркою встановлено правові відносини позивача з ПП «Техком», між якими в лютому 2012 року та квітні 2012 року проводилося перерахування грошових коштів на суму 173494,65 грн., в тому числі ПДВ 2899,11 грн. в зв'язку з придбанням запасних частин для автомобілів.

Відповідачем було враховано, що позивачем під час перевірки не надавались товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Також відповідачем враховано акт від 29.11.2012р. № 4346/221/31632887, складений Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, згідно якого виявлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та проведення господарської діяльності ПП «Техком» у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, порушення ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених з постачальниками та покупцями (в тому числі позивачем), відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, ст., ст. 134, 135, 138 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи зібрану інформацію та беручи до уваги відсутність документального підтвердження придбання, перевезення та використання товару, який був придбаний позивачем у ТОВ фірма «Адік», відповідач дійшов висновку про наявність порушень, що зафіксовані в акті перевірки від 24.01.2013р. № 43/470-13/03359552.

Суд з такими висновками відповідача погоджується. При цьому суд зазначає, що доводи позовної заяви зводяться до того, що реальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ фірма «Адік» та ПП «Техком» підтверджуються належними первинними документами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача стосовно не підтвердження фактичного виконання договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ фірма «Адік» та ПП «Техком».

Суд враховує, що згідно приписів п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Позивачем вимоги даної норми не дотримано, оскільки згідно його пояснень договори щодо поставки товарів з зазначеними особами укладено в усній формі. Доказів на підтвердження укладення з ТОВ фірма «Адік» і ПП «Техком» договорів у письмовій формі матеріали справи не містять.

Таким чином, документи, надані при проведенні перевірки, які вказують, на думку позивача, на фактичне виконання правочинів, суд вважає такими, що не можуть спростувати наведені вище висновки податкового органу через відсутність дотримання письмової форми правочину при їх укладенні, за відсутності якої неможливо належним чином встановити та співставити дані, зафіксовані у первинних документах фактичним обсягам поставок товарів, ціні та якості товарів, а також іншим істотним умовам правочину.

Крім того, позивачем до суду не надано товарно-транспортних накладних, за якими було можливим встановити фактичне переміщення товару, придбаного позивачем у зазначених вище контрагентів. Також матеріали справи не містять доказів, які вказують на наявність у позивача автотранспорту, який потребував ремонту, в зв'язку з яким придбавалися запасні частини.

Таким чином позивачем не наведено економічно обґрунтованих причин, в зв'язку з якими виникла необхідність придбання запчастин, а також не відображено який економічний ефект переслідувався при здійсненні відповідних господарських операцій, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання має слідувати меті досягнення позитивного економічного ефекту, чого в даній справі не встановлено.

В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Такими чином, позивачем в даній справі не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, під час проведення перевірки та судового розгляду не представлено документів, які підтверджують фактичне придбання товарів та суми податкового кредиту, сформовані в зв'язку з таким прийняттям .

В зв'язку з встановленим неправомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових витрат з урахуванням положень ст. 139 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини. Дана норма, зокрема, визначає, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем переконливих доказів в обґрунтування своєї позиції не представлено.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, правильно застосовано норми чинного законодавства при вірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для скасування таких рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 14 березня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова