Постанова

від 14.05.2013 по справі 820/1411/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р. Справа № 820/1411/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Зубрич Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/1411/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі- ПАТ "Харківміськгаз") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі- СДПІ по роботі з ВВП у м.Харкові), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000040047 від 11.02.2013р. та № 0000050047 від 11.02.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що господарські операції щодо отримання позивачем автозапчастин від ТОВ фірми «Адік» та ПП «Техком» мали реальний характер, що підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, копіями платіжних доручень. Отримані автозапчастини використовувалися для проведення технічного обслуговування та ремонту автотранспорту ПАТ «Харківміськгаз». Доставка товарно-матеріальних цінностей до складу підприємства проводилась автомобільним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами.

Апелянт зазначив, що неможливість проведення зустрічної звірки податковими органами постачальників по ланцюгу до «вигодонабувача» -ПАТ «Харківміськгаз», не є доказом факту нереальності постачання товарно-матеріальних цінностей ТОВ фірмою «Адік» та ПП «Техком» до позивача. ПАТ «Харківміськгаз» не може нести відповідальність за невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податків.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази фактичного придбання, перевезення та використання товарів позивачем.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в січні 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: липень 2011 року, грудень 2011 року, лютий 2012 року по правовідносинам з ТОВ фірмою "Адік", за період: лютий 2012 року по правовідносинам з ПП "Техком", та податку на прибуток за ІІ-IV квартал 2011 року, за ІІІ квартал 2012 року, результатами якої складено акт від 24.01.2013р. № 43/470-13/03359552 (а.с. 15-38 т 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000040047 від 11.02.2013р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3212,00 грн. та за штрафними санкціями 1606,00 грн.; № 0000050047 від 11.02.2013р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму за основним платежем 3481,00 грн. та за штрафними санкціями 557,50 грн. (а.с. 40,42 т1).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України(далі- ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3212 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 518,00 грн., грудень 2011 року на суму 570,00 грн., лютий 2012 року на суму 2124,00 грн.; порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого завищено витрати на суму 16059,88 грн. та занижено податок на прибуток в розмірі 3481,00 грн., в тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року на суму 1251,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 2230,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо донарахування податкових зобов*язань з податку на додану вартість та податкових зобов*язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Під час судового розгляду встановлено , що ПАТ "Харківміськгаз" за період з липня 2011 року по лютий 2012 року отримало у ТОВ фірми «Адік» та ПП «Техком» автозапчастини для подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які включені до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.62-75,208,228-237).

Товар поставлявся на склад ПАТ "Харківміськгаз", що підтверджується актами про приймання ТМЦ та копіями карток складського обліку матеріалів (т.1 а.с. 45,47,49,50,206-207,149-202,211,213,216, т.2 а.с.10-27).

Оплата товару здійснювалась на підставі рахунок-фактур та підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.52,54,56,217,219-221).

Доставка товару на склад підприємства здійснювалась автомобільним транспортом ПАТ "Харківміськгаз", що підтверджується подорожніми листами (т.1 а.с. 203-205,т.1 а.с. 28-30).

Списання автозапчастин на виробництво проводилось на підставі матеріальних звітів, відомостей капітального ремонту та актів виконаних робіт.

Доцільність придбаних товарів, пояснюється великою чисельність автомобільного транспорту, що знаходиться на балансі ПАТ "Харківміськгаз". На підтвердження факту наявності у власновстіф автотранспорту, позивачем наданий узагальнений перелік автотранспорту, що знаходиться на балансі ПАТ "Харківміськгаз".

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з ТОВ фірмою «Адік» та ПП «Техком» та як наслідок правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки податкових органів щодо неможливості проведення зустрічної звірки постачальників по ланцюгу до «вигодонабувача» -ПАТ «Харківміськгаз», як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на наявність доказів фактичного придбання автозапчастин позивачем у ТОВ фірма «Адік», ПП «Техком», колегія суддів вважає правомірним віднесення ПАТ «Харківміськгаз» суми коштів сплачених за придбання автозапчастин до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару до складу податкового кредиту.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга ПАТ "Харківміськгаз" підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 р. по справі № 820/1411/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000040047 від 11.02.2013р. та № 0000050047 від 11.02.2013р. прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2013 р.