Рішення

від 04.02.2009 по справі 27/269-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/269-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом Приватного підприємства «Аллонж», м. Кривий Ріг 

до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг  

про стягнення заборгованості                                                                                                                                                                                                             

                                                                                                          Суддя Татарчук В.О.                                                                                                                                               Секретар Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - Стригунова Г.І. дов. від 03.03.2008р. №1

від відповідача –не з'явився  

Суть спору:

Приватне підприємство «Аллонж»звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення 129920,10грн. –інфляційних за період січня 2006р. –серпня 2008р. і 21339,59грн. –трьох процентів річних за період 31.01.2006р. –13.10.2008р.

                   Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          відповідачем порушені зобов'язання за договором купівлі–продажу цінних паперів №К-465-Ю від 05.09.2000р. щодо своєчасної та повної оплати вартості простого векселя №65305266390856 від 17.12.1999р. в сумі 263051,39грн.;

-          у зв'язку з невиконанням умов договору рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2002р. по справі №1/83 задоволений позов ПП «Аллонж»та стягнуто з ВАТ «Південний ГЗК»суму основного боргу –263051,39грн., а рішенням вказаного суду від 28.03.2006р. по справі №18/74 з відповідача було стягнуто на користь позивача 87809,48грн. інфляційних за період січень 2002р. –грудень 2005р., 32041,82грн. –три проценти річних  за період 10.01.2002р. –30.01.2006р.;   

-          відповідно до ст.625 ЦК України сума заборгованості становить 151259,69грн., з яких: 129920,10грн. –інфляційні за період з січня 2006р. по серпень 2008р., 21339,59грн. –3% річних за період з 31.01.06р. по 13.10.08р.;

-          ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.08р. розірвано мирову угоду від 17.10.06р. по справі про банкрутство «ВАТ «Південний ГЗК»з поновленням провадження у справі про банкрутство відповідача;

-          позовні вимоги по даній справі виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і є вимогами не конкурсних кредиторів.

Відповідач  заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          01.02.2005р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південний ГЗК»з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів і відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів положення ст.625 ЦК України не застосовуються;

-          відповідачем виконані положення ст.14 вказаного Закону з включенням заборгованості перед позивачем у розмірі 386113,20грн. до реєстру вимог кредиторів;

-          зобов'язання боржника по відношенню до позивача припинились відповідно до ст.604 ГК України у зв'язку із затвердженням мирової угоди ухвалою суду від 16.11.06р.;

-          відповідно до ст.625 ЦК України є неправомірними вимоги позивача щодо стягнення 151259,69грн. у зв'язку з прострочення виконання зобов'язань.   

                    Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, так як останній був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 27.01.2009р. за згодою представника позивача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

05.09.2000р. між ПП «Аллонж»(Продавець) і ВАТ «Південний ГЗК»(Покупець) був укладений договір купівлі – продажу цінних паперів №К-465-Ю.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору продавець зобов'язався продати, а покупець купити вексель простий №65305266390856 від 17.12.99р. номінальною вартістю 566102,79грн.

                    Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що покупець сплачує вартість цінних паперів у сумі 283051,39грн. з дисконтом 283051,40грн. шляхом перерахування коштів на  розрахунковий рахунок продавця протягом 360 банківських днів після підписання договору.

Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача з таких підстав.

В ході вирішення спору встановлено несвоєчасне та неповне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі–продажу цінних паперів №К-465-Ю від 05.09.2000р.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2002 року у справі №1/83 задоволені позовні вимоги ПП «Аллонж»та стягнуто з ВАТ «Південний ГЗК»суму основного боргу за вказаним договором в розмірі 263051,39 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006р. у справі №18/74 задоволені позовні вимоги ПП «Аллонж»та стягнуто з ВАТ «Південний ГЗК»87809,48грн. інфляційних за період січня 2002р. - грудня 2005р., 32041,82грн. - три проценти річних за період 10.01.2002р. - 30.01.2006р.  

          Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

                 -          суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

                -          кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В ході вирішення спору відповідачем не доведено належне виконання зобов'язань за договором купівлі–продажу №К-465-Ю від 05.09.2000р.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем наданий обґрунтований розрахунок інфляційних за період з січня 2006р. по серпень 2008р. в сумі 129920,10грн., а також 3% річних з 31.01.06р. по 13.10.08р. в розмірі 21339,59грн.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність справи про банкрутство ВАТ «Південний ГЗК», мораторію на задоволення вимог кредиторів та укладення мирової угоди.

Згідно з п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Інфляційні втрати і три проценти річних не є санкціями.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З приводу посилань відповідача на положення ст.604 ЦК України щодо наявності новації та припинення додаткових зобов'язань суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. у справі №Б29/21/05 про банкрутство ВАТ «Південний ГЗК» було затверджено мирову угоду між відповідачем та комітетом кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. розірвано зазначену мирову угоду.

Пунктом 7 статті 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»чітко передбачено, що у разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

ВАТ «Південний ГЗК»не надано доказів погашення основного боргу за договором купівлі–продажу №К-465-Ю від 05.09.2000р. в сумі 263051,39грн., а тому не можна стверджувати про припинення додаткових зобов'язань відповідача в сумі 129920,10грн. –інфляційних за період січня 2006р. –серпня 2008р. і 21339,59грн. –три проценти річних за період 31.01.2006р. –13.10.2008р.

У зв'язку з викладеним є необґрунтованими посилання відповідача на ст.604 ЦК України.

          Наведені обставини свідчать про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

          Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь приватного підприємства «Аллонж»(50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 50-річчя Жовтня, 11, код ЄДРПОУ 24433264) 129920,10грн. –інфляційних за період січня 2006р. –серпня 2008р. і 21339,59грн. –три проценти річних за період 31.01.2006р. –13.10.2008р., 1512,59грн. –витрат по сплаті державного мита, 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                 В.О.Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –02.02.2009р.