Постанова

від 17.06.2009 по справі 27/269-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

27/269-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 червня 2009 р.                                                                                    № 27/269-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

         головуючого –Ткаченко Н.Г.,

         суддів –Білошкап О.В.,

Яценко О.В.,

за участю представника позивача ПП "Аллонж"  Стригунової Г.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та касаційну скаргу Приватного підприємства "Аллонж" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. у справі № 27/269-08 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Аллонж" до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості, -

встановив:

Приватне підприємство "Аллонж" звернулось до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення інфляційних та три відсотки річних, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2002 р. у справі № 1/83 встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-465-Ю від 5 вересня 2000 р., стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 263 051,39 грн., а рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 р. у справі № 18/74 стягнуто 87 809,48 грн. інфляційних та 32 041,82 грн. трьох  відсотків річних. Оскільки вказані позовні вимоги про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних заявлені після порушення 1 лютого 2005 р. справи про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", позивач просив стягнути з відповідача 129 920,10 грн. інфляційних за період з січня 2006 р. по серпень 2008 р., 21 339,59 грн. три відсотки річних за період з 31 січня 2006 р. по 13 жовтня 2008 р. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 129 920,10 грн. інфляційних за період з січня 2006 р. по серпень 2008 р., 21 339,59 грн. три відсотки річних за період з 31 січня 2006 р. по 13 жовтня 2008 р., 1512,59 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. рішення скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 599,75 грн. річних, 32 162,67 грн. інфляційних , 566,44 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"  просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

У касаційній скарзі ПП "Аллонж" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представник позивача,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,  колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні касаційної  скарги  ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"   необхідно відмовити, а касаційна скарга  ПП "Аллонж" підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 5 вересня 2000 р. укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-465-Ю, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити простий вексель № 65305266390856 від 17 грудня 1999 р. номінальною вартістю 566 102,79 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2002 р. стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача суму основного боргу в розмірі 263 051,39 грн., а рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 р. стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 87 809,48 грн. інфляційних за період з січня 2002 р. по грудень 2005 р. та 32 041,82 грн. три відсотки річних за період з 10 січня 2002 р. по 30 січня 2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом спору у даній справі є вимоги ПП "Аллонж" про стягнення з відповідача 129 920,10 грн. інфляційних за період з січня 2006 р. по серпень 2008 р. та 21 339,59 грн. річних за період з 31 січня 2006 р. по 13 жовтня 2008 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2005 р.  за заявою ВАТ "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці чорній металургії" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

В ході ліквідаційної процедури, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 р. затверджено мирову угоду, яку в подальшому, ухвалою суду від 29 січня 2008 р. було розірвано та поновлено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспро- можності боржника або визнання його банкрутом"  поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції встановлено, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховані позивачем за період після порушення справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів на поточні вимоги не розповсюджується.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 129 920,10 грн. інфляційних та 21 339,59 грн. трьох відсотків річних суд першої інстанції виходив з того, що нарахування інфляційних та річних не порушує положень Закону про банкрутство, оскільки за своєю правовою природою вони не є штрафними санкціями, а є наслідком інфляційних процесів у державі та платою за користування коштами.

Оскільки інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних –платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, то ні 3% річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 599,75 грн. річних та 32 162,67 грн. інфляційних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і до винесення ухвали про її розірвання припинилися додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, тобто припинилися зобов'язання боржника щодо сплати суми основного боргу та додаткові зобов'язання щодо сплати річних та інфляційних на підставі ст. 604 ЦК України.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про  те,     що  інфляційні витрати та три проценти річних є додатковими зобов'язаннями,  а також, що внаслідок затвердження мирової угоди відбулася новація, тобто, заміна первісного зобов'язання відповідача новим, є  помилковими і такими, що не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позові вимоги ПП "Аллонж" до ВАТ  "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних підлягають задоволенню .

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 р. відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Проте, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. підлягає скасуванню,  оскільки прийнята з порушення норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аллонж" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. у справі № 27/269-08 скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 р. у справі № 27/269-08 залишити без змін.

Головуючий: Ткаченко Н.Г.

Судді:Білошкап О.В.

Яценко О.В.