Постанова

від 10.02.2009 по справі 28/390-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/390-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009                                                                                       Справа№  28/390-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ролдугіної Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Колошин В.П. (дов. б/н  від 19.08.08 р.);

від відповідача-1: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

від відповідача-2:  Конарева С.К. (дов. № 7/11-2469  від 08.01.09 р.);

від третьої особи:  Жукова Є.О. (дов. № 21/3-1  від 08.01.09 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  29.10.2008 р.  у справі № 28/390-08

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” м.Дніпропетровськ

до  В-1: Комунального виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району  м. Дніпропетровськ;

В-2: Дніпропетровської міської ради  м. Дніпропетровськ;

3-тя особа: Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради  м.Дніпропетровськ

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 29.10.08 р. у справі № 28/390-08 (суддя Манько Г.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” м. Дніпропетровськ до  В-1: Комунального виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м.Дніпропетровськ; В-2: Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ та  третьої особи - Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання за позивачем право власності на приміщення №№ 16, 20, 35, 36, що знаходяться в буд. № 33, літ. А4, цокольного поверху, вул. Чкалова, м. Дніпропетровськ, які мають наступні характеристики: 16 (ел. щит) –8,8 кв.м, 20 (приміщ.) –9,0 кв.м, 35 (приміщ.) –9,7 кв.м, 36 (коридор) –41,7 кв.м

          Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ (третя особа) не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийнять нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує у скарзі, що нерухоме майно, а саме: приміщення 16, 20, 35, які розташовані за адресою: вул. Чкалова, 33 м. Дніпропетровськ належать до комунальної власності територіальної громади міста, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою, виданою управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 28.10.08 р., яка є в матеріалах справи.

Дніпропетровська міська рада будь-яких рішень щодо розпорядження цим майном іншими особами не приймала, спірні приміщення не є безхазяйними в розумінні ст. 335 ЦК України, є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста та передані на баланс КВ ЖРЕП Кіровського району.

Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради звертає увагу суду на те, що позивач не може стверджувати про відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом  десяти років, адже як відповідачі, так і третя особа дізналися про намір позивача визнати за собою право власності на приміщення 16,20, 35, які розташовані за адресою: вул.Чкалова, 33, м. Дніпропетровськ лише у вересні 2008 р., і до цього моменту ні у власника, ні у балансоутримувача не було підстав вважати, що позивач “відкрито та безперервно володіє зазначеним вище нерухомим майном”.

Скаржник вважає, що визнання за позивачем права власності на спірні приміщення за набувальною давністю суперечить закону, при цьому третя особа посилається на висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.08.2005 р.

А саме, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 16.08.2005 р. вказано, що згідно ч.1 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 р., а п.8 цих положень встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 01.01.2011 р.

Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради вважає, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не доведено жодних обставин щодо визнання за ним права власності на спірні приміщення.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної карги та залишити рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 29.10.08 р. по даній справі без змін з наступних підстав.

Позивач вказує, що скарга подана третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є стороною у справі в розумінні ст. 21 ГПК України.

Згідно ст. 91 ГПК України право на оскарження мають сторони у справі, що треті особи до сторін не відносяться, а тому, на думку позивача, апеляційну скаргу слід було повернути, так як вона підписана особою, яка не має право її підписувати.

ТОВ “Вектор Д” зазначає у відзиві на апеляційну скаргу, що, згідно довідки Дніпропетровського МБТІ від 08.05.2008 р. № 5607, приміщення 16, 20, 35 не зареєстровані ні за ким, а приміщення № 36 знаходиться у загальному користуванні і зареєстровано за позивачем.

Позивач вказує, що будівля побудована ще у 1928 році, капітальний ремонт останній раз робився в 70-х роках, тобто 40 років назад, що призвело до плачевного стану приміщення.

Відповідач, на балансі якого знаходяться приміщення № 16, 20, 35, не проводив жодного ремонту, оскільки він не є власником, а тому позивач вимушений був сам, використовуючи ці приміщення, робити поточний ремонт.

Таким чином позивач стверджує, що міська рада за весь час існування будинку так і не зареєструвала своє право власності на нього згідно чинного законодавства і скаржник не надав документів, що підтверджували б право власності на нерухоме майно, що було набуто згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме  майно та їх обмежень”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України заступник голови суду ухвалою від 23.12.08 р. продовжив строк вирішення спору на один місяць, до 19.02.2009 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила:

          Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради народних депутатів  15.12.94 р. за № 1279 прийняв рішення “Про продаж частки нежитлових приміщень цокольного поверху будинку № 33 А-4 по вул. Чкалова. (а.с. 23).

Між комітетом комунального майна Дніпропетровської міської ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” (покупець) був укладений договір № 82/н від 03.03.1995 р. купівлі-продажу нежитлового будинку (приміщення).

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору продавець продав, а покупець купив частину нежитлового приміщення цокольного поверху, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, 33 А-4, загальною площею 253 кв.м.

Комітет комунального майна м. Дніпропетровська видав ТОВ “Вектор Д” свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення площею 253 кв.м від 15.03.1995 р. реєстраційний № 155, яке свідчить, що ТОВ “Вектор Д” є власником приміщення, розташованого за адресою вул. Чкалова, 33 А-4.

З листа управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 23.10.08 р. за № 4/4-525 (а.с. 47) вбачається, що згідно з Реєстром об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська чотириповерховий житловий будинок загальною площею 4076,1 кв.м по вул.Чкалова, 33, в т.ч. приміщення №№ 16, 20, 35 та 36, відноситься до об'єктів комунальної власності та перебуває на балансі КВЖРЕП Кіровського району.

Приміщення № 16 (електрощитові) використовується для забезпечення електропостачання та функціонування житлового будинку.

Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що право комунальної власності –право територіальної громади володіти доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування (ст. 2 вказаного Закону) здійснюється Територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст. 10 зазначеного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах ( у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ст. 29 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як вже вище зазначалося, встановлено, що приміщення 16, 20, 35, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 33 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчили б про те, що Дніпропетровська міська рада приймала рішення про відчуження спірного майна. Зазначені приміщення не є безхазяйними в розумінні статті 335 ЦК України.

Право власності, відповідно до статті 316 ЦК України,є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Підстави набуття права власності встановлені статтею 328 ЦК України, в якій вказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р., а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюється також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 р.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право власності на спірні приміщення.

Ухвалюючи рішення по даній справі, господарський суд не звернув уваги на те, що визнання за позивачем право власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю суперечить закону.

Доводи позивача про те, що слід відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги з тих підстав, що скарга подана третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і яка не є стороною у справі в розумінні ст. 21 ГПК України, не є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги, так як, згідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Наведені обставини є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2008 р. у справі № 28/390-08  скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Д” м.Дніпропетровськ на користь управління комунальної власності  Дніпропетровської міської ради 51 грн. витрати по сплаті державного мита, сплаченого при  поданні апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської обл., згідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                    І.Г.Логвиненко

11.02.2009 р.