Постанова

від 08.12.2006 по справі а17/366-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/366-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.12.06р.

Справа № А17/366-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнітан”, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень   

          Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                                            Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Нетреба М.М., паспорт серія АЕ № 872509, виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області, директор; Лиханський В.О., довіреність № 8 від 10.11.2006р., адвокат;

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнітан” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання протиправними і скасування актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (у подальшому —відповідач) №0002932310/1/35921 від 19.09.2006р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, і №0002922310/1/35920 від 19.09.2006р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зробив неправильний висновок про неправомірність віднесення до валових витрат витрат, що виникли у зв'язку з виконанням договорів поруки. Також позивач зазначає, що ним були оформлені всі документи, необхідні для віднесення відповідних сум до валових витрат. З підстав неправомірності висновків відповідача про завищення валових втрат, позивач вважає, що податок на додану вартість також донарахований відповідачем необґрунтовано. Крім того, позивач вказує, що висновок відповідача щодо непідтвердження витрат на суму 13052,50 грн. є необґрунтованим, оскільки придбання запасів підтверджується накладною, також наявні документи, що підтверджують наступний їх продаж.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що витрати у розмірі 13052,50 грн. не підтверджені первинними документами, які б свідчили про придбання товарів. Також відповідач посилається, що витрати позивача, здійснені у зв'язку з виконанням договору поруки, не відносяться до господарської діяльності позивача і тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

У судовому засіданні 04.12.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, —

в с т а н о в и в :

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період діяльності з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої був складений Акт від 09.08.2006р. №395/231.32793586.

Актом перевірки були встановлені, зокрема, наступні порушення:

–          п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (у подальшому —Закон “Про прибуток”), внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 62893,53 грн., в тому числі за 2005 рік —47950,20 грн., за І квартал 2006р. —14943,33 грн.;

–          пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ від 03.04.1997р. №168/970-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”), внаслідок чого позивачем був занижений податок на додану вартість за 2005 рік у розмірі 19637,66 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

–          від 22.08.2006р. №0002932310/0/326920, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 86933,92 грн., у тому числі 62893,53 грн. —основний платіж, 24040,39 грн. —штрафні (фінансові) санкції;

–          від 22.08.2006р. №0002922310/0/326921, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29456,49 грн., у тому числі 19637,66 грн. —основний платіж, 9818,83 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав відповідачеві скаргу від 31.08.2006р. №10.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.09.2006р. №35919/10/23-122 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його скарги, податкові повідомлення-рішення залишив без змін.

Також відповідачем за результатами розгляду первинної було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

–          №0002932310/1/35921 від 19.09.2006р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 86933,92 грн., у тому числі 62893,53 грн. —основний платіж, 24040,39 грн. —штрафні (фінансові) санкції;

–          №0002922310/1/35920 від 19.09.2006р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29456,49 грн., у тому числі 19637,66 грн. —основний платіж, 9818,83 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Податок на прибуток підприємств

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          23.04.2004р. між позивачем (довіритель) і ПП Пономаренко И.Н. (повірений) було укладено договір доручення №1, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання за певну плату здійснювати від імені та за рахунок довірителя угоди по продажу товару, що належить довірителю;

–          відповідно до п. 2.1 договору доручення №1 повірений зобов'язується після виконання доручення надати довірителю детальний звіт про хід виконання доручення у вигляді акту виконаних робіт (послуг);

–          на виконання умов договору доручення сторони договору погодили специфікації на продаж товару, належного позивачеві, а саме №27 від 28.03.2005р., №28 від 29.03.2005р., №29 від 10.04.2005р.,  №30 від 28.04.2005р., №31 від 29.04.2005р., №32 від 21.05.2005р., №32 від 10.05.2005р., №32 від 10.06.2005р., №31 від 29.04.2005р., №33 від 23.07.2005р., №34 від 18.07.2005р., №35 від 14.07.2005р., №36 від 14.08.2005р., №37 від 24.08.2005р., №38 від 16.10.2005р., №39 від 15.12.2005р., №40 від 28.02.2006р.;

–          позивачем надано у матеріали справи звіти повіреного №29 від 11.04.2005р., №30 від 18.04.2005р., №31 від 29.04.2005р., №32 від 22.05.2005р., №33 від 31.05.2005р., №34 від 10.06.2005р., №35 від 20.06.2005р., №36 від 14.06.2005р., №37 від 15.07.2005р., №38 від 01.08.2005р., №39 від 10.08.2005р., №40 від 29.08.2005р., №41 від 30.09.2005р., №42 від 31.10.2005р., №43 від 20.12.2005р., №44 від 28.02.2006р., №45 від 30.03.2006р.;

–          позивачем надано у матеріали справи підписані з двох сторін акти приймання-передачі виконаних робіт до договору доручення від 11.04.2005р., від 18.04.2005р., від 29.04.2005р., від 22.05.2005р., від 31.05.2005р., від 10.06.2005р., від 20.06.2005р., від 14.06.2005р., від 15.07.2005р., від 01.08.2005р., від 01.08.2005р., від 29.08.2005р., від 30.09.2005р., від 31.10.2005р., від 20.12.2006р., від 28.02.2006р., від 30.03.2006р.;

–          внаслідок виконання договору доручення позивачем буди укладені наступні договори: договір поставки №85/01 від 27.02.2006р., між позивачем і ТОВ “Херсонський авто збірний завод “Авто-Рус”, договір №5 від 16.06.2005р. між позивачем і АТЗТ НВП “Холод”, договір №6 від 08.06.2005р. між позивачем і ПФ “Явір”, договір поставки №23/05 від 23.05.2005р. між позивачем і ТОВ “Стан-Імпекс”, договір №4 від 05.05.2005р. між позивачем і ЗАТ “Краматорський м'ясопереробний завод”, договір №3 від 29.04.2005р. між позивачем і ПП “СЛП”.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині з наступних підстав.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону “Про прибуток” передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток” Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість позивачем надано у матеріали справи підтвердження виконання договорів доручення, а саме звіти повіреного, специфікації до договору доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт та укладені з контрагентами договори.

Посилання відповідача на те, що витрати, понесені позивачем, не пов'язані з господарською діяльністю спростовуються наступним.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону “Про прибуток” господарська діяльність —це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідач сам в акті перевірки посилається на те, що основним видом діяльності позивача є торгівля трубами. З контрактів, укладених позивачем, вбачається, що їх предметом є саме купівля-продаж труб.

Вказане свідчить, що виконання договору доручення безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача, тому віднесення позивачем понесених витрат до складу валових є цілком правомірним.

У порушення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано у матеріали справи належних доказів правомірності заниження валових витрат позивача.

За вказаних обставин висновки акту перевірки у цій частині є необґрунтованими і не підтвердженими матеріалами справи, тому позов у цій частині має бути задоволений.

Також з матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, оскільки придбання запасів на суму 13052,50 грн. не підтверджено первинними документами про придбання;

–          вказана сума була віднесена до складу валових витрат у І півріччі 2005р. з посиланням на те, що вона не була відображена у складі валових витрат по факту придбання;

–          позивачем надано у матеріали справи накладну №07813-тр від 26.11.2004р., рахунок №07813-тр від 26.11.2004р., відповідно до яких позивач придбав наведені вище запаси.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у цій частині.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону “Про прибуток” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

–          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

–          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наведене свідчить про те, що позивач надав відповідачеві всі документи, що підтверджують право позивача на валові витрати, тому посилання на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, водночас, відповідач не надав у матеріали справи доказів того, що зазначений товар не був придбаний позивачем у листопаді 2005р.

При цьому відповідачем не дотримано ч. ч. 2, 4 ст. 7 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наведеного вбачається, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, винесені відповідачем неправомірно, і тому має бути визнано протиправним і скасовано у повному обсязі.

Податок на додану вартість

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          актом перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 19637,66 грн., внаслідок придбання послуг повіреного за договором доручення №1, оскільки надання зазначених послуг не відноситься до господарської діяльності позивача;

–          також в акті перевірки підтверджено, що позивач надав до перевірки первинні документи, що свідчать про взаємовідносини з ПП Пономаренко.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у цій частині на підставі наступного.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

–          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

–          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже було зазначено, виконання позивачем договору доручення №1 безпосередньо відноситься до господарської діяльності позивача, і тому суми ПДВ з придбання послуг повіреного правомірно були віднесені до складу податкового кредиту квітня, травні, липня 2005р.

З наведеного вбачається, що податок на додану вартість був нарахований позивачеві безпідставно.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірні податкові повідомлення-рішення мають бути визнані протиправними та скасовані у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

п о с т а н о в и в  :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнітан” повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002932310/1/35921 від 19.09.2006р. Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002922310/1/35920 від 19.09.2006р. Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнітан” (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.. Трубченка, 14, р/рахунок 2600320178468 в НВ АКБ “Промінвестбанк”, МФО 305534, код ОКПО 32793586) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

08.12.2006р.