Ухвала

від 28.02.2007 по справі а17/366-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А17/366-06

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007                                                                                             Справа № А17/366-06

             Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі –Заєць П.Л.

        за участю представників

        позивача: Нетреба М.М., Лиханський В.О.

відповідача: Мотов В.О., Петрова Т.І., Прихожанова І.В.

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.06 р. у справі № А17/366-06

           за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Юнітан”, м. Нікополь

           до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

           про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

           Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.06 року у справі № А17/366-06 (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 19.09.2006р. № 0002932310/1/35921 та № 0002922310/1/35920.

           Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про безпідставність донарахування підприємству податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій по вказаних податках.                          

           Не погоджуючись з постановою суду, відповідач - Нікопольська ОДПІ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

            Вмотивовуючи свої вимоги, скаржник посилається на необґрунтованість висновку господарського суду про надання позивачем всіх документів, що підтверджують право позивача на валові витрати (в тому числі на підтвердження придбання виробничих запасів та надання послуг ПП. Пономаренко І.М.); на ненадання оцінки факту несвоєчасного включення до податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2005р. сум отриманої передплати за товар. Окрім того, скаржник вважає, що послуги повіреного не пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому вартість вказаних послуг безпідставно віднесена підприємством до складу валових витрат, а суми ПДВ у складі цих витрат –до складу податкового кредиту.

           Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

         У судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.02.07р.

         У судовому засіданні 28.02.07р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          19.09.2006р. за результатами процедури адміністративного оскарження Нікопольською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ „Юнітан” були визначені наступні податкові зобов'язання:

№ 0002932310/1/35921 - з податку на прибуток у сумі 86933,92 грн. (62893,53 грн. –основний платіж, 24040,39 грн. –штрафні (фінансові) санкції);

№ 0002922310/1/35920 –з податку на додану вартість у сумі 29456,49 грн. (19637,66грн. - основний платіж, 9818,83 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

          Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень явився акт від 09.08.2006р. № 395/231.32793586 про результати планової документальної перевірки ТОВ „Юнітан” з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.06р.

          Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, заниження підприємством податку на прибуток на суму 62893,53 грн. внаслідок завищення валових витрат

- на суму витрат, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами у розмірі 13 052,50 грн. (виробничі запаси);

- на суму отриманих послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, у розмірі 238 521,64 грн. (послуги  повіреного Пономаренко І.М.)

та заниження податку на додану вартість на суму 19637,66 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на суму ПДВ з придбання послуг повіреного, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

          Як убачається з матеріалів справи, у ІІ кварталі 2005р. ТОВ „Юнітан” віднесло до складу валових витрат вартість реалізованих запасів у розмірі 13052,50 грн., які було списано по рахунку 201 „виробничі запаси”.

          Віднесення зазначеної суми до складу валових витрат відповідач вважає неправомірним, оскільки вказані витрати не підтверджені первинними документами, які б свідчили про придбання даних товарів.   

          В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для використання у власній господарській діяльності.

          Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          У судове засідання позивачем представлено накладну на придбання вказаної металопродукції, рахунок на її оплату та транспортну накладну на перевезення останньої, відповідно до яких придбання вказаних виробничих запасів відбулося у листопаді 2004 року; станом на 01.01.05р., на 01.04.05р. зазначені запаси враховувались в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 201 „Виробничі запаси”, що підтверджується даними оборотної відомості.

          В силу ч.2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

          Висновок податкового органу щодо безпідставності віднесення спірної суми до складу валових витрат не підтверджується жодним доказом і ґрунтується виключно на припущеннях відповідача, оскільки період, в який здійснювалося придбання виробничих запасів (листопад 2004р.), не був охоплений проведеною перевіркою.

          В акті перевірки встановлено, що підприємством протягом перевіряємого періоду до складу валових витрат безпідставно віднесені суми нарахованої винагороди за надані послуги повіреного –приватного підприємця Пономаренко І.М., у розмірі 238 521,64 грн., оскільки останні не пов'язані з господарською діяльністю позивача.  

          Як убачається з матеріалів справи, на виконання договору доручення №1 від 23.04.2004р., укладеного між позивачем (довіритель) та приватним підприємцем Пономаренко І.М. (повірений), останнім надавалися позивачу послуги, які полягали в пошуку для довірителя контрагентів для укладення договорів поставки (купівлі-продажу) та укладанні відповідних угод на реалізацію металопродукції. Винагороду, отриману приватним підприємцем Пономаренко І.М. за надані послуги, позивачем віднесено до складу валових витрат у повному обсязі.

          Висновки відповідача про те, що витрати, понесені позивачем, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства спростовуються матеріалами справи.

          Як убачається з акту перевірки, у періоді, що перевірявся, підприємством здійснювалася торгівля трубною продукцією. Договорами, укладеними повіреним від імені позивача, посвідчується, що їх предметом являється саме купівля-продаж труб.

          Факт надання повіреним послуг позивачу підтверджується договором доручення №1 від 23.04.04р., специфікаціями, актами прийому-передачі виконаних робіт, звітами повіреного, угодами з постачальниками та покупцями продукції тощо.   

          Здійснення господарської діяльності через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь довірителя, узгоджується з приписами п. 1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким надане визначення терміну „господарська діяльність”.  

          За викладених обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток здійснено відповідачем неправомірно.

          Матеріалами справи також підтверджується правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання послуг повіреного.

          Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковим кредитом являється сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

           Суми податків, нараховані (сплачені) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку відносяться до складу податкового кредиту в силу приписів пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на прибуток”.

            Оскільки послуги, надані позивачу на виконання договору доручення №1, як убачається з матеріалів справи, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, то суми ПДВ з придбання послуг повіреного правомірно віднесені до складу податкового кредиту квітня, травня та липня 2005р.

             За викладених обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність нарахування позивачу податку на додану вартість.

          Окрім того, актом перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно включено до податкових зобов'язань з ПДВ сум отриманої передплати за товар у розмірі 6982,30 грн. (в т.ч. ПДВ 1163,72 грн.), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1163,72 грн. у червні 2005р. та завищення податку на додану вартість у розмірі 1163,72 грн. у липні 2005р.

          Колегія суддів вважає, що включення в податковій накладній за липень 2005р. до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними за червень 2005р. не суперечить положенням п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, та п. 5.8 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.97р. за № 250/2054, щодо можливості виправлення платником податку помилки, допущеної при формуванні податкового кредиту за попередній звітний період, шляхом включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації за наступний звітний період. Включення позивачем сум ПДВ до податкових зобов'язань за липень 2005р. не призвело до зміни співвідношення обов'язку позивача перед бюджетом та його права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2005р.

         За викладених обставин підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість в даній частині не убачається.    

         З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування даної постанови. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України,  суд   

                                                             УХВАЛИВ :            

            Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.06 року у справі № А17/366-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

                     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

           Головуючий                                                                              І.В.Тищик

           Судді:                                                                                         І.А.Сизько

                                                                                                               Т.А. Верхогляд