Постанова

від 13.03.2013 по справі 2а-7685/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 3432/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Укрхімрезерв» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.08.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Укрхімрезерв» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сихівському районі м.Львова № 000184232/0 від 13.08.2010р.; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати (а.с.3-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова № 000184232/0 від 13.08.2010р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.78-80).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.82-84).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою контрагента позивача - ПП «Ремус-Топ» - встановлено неможливість здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій (трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів); а також відсутність спрямованості укладених цим підприємств угод на реальне настання їхній правових наслідків.

За таких обставин позивачем завищений податковий кредит за червень 2009 року в зв'язку з відсутністю поставки товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2450 грн.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Сихівському районі м.Львова шляхом перетворення в ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби (а.с.95).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 02.08.2010р. ревізорами ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Укрхімрезерв» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за червень 2009 року при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Ремус-Топ», по результатам якої складено Акт перевірки № 1960/23-408/31730017 від 03.08.2010р. (а.с.9-12).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 2450 грн. за червень 2009 року.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000184232/0 від 13.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3675 грн., з яких 2450 грн. за основним платежем та 1225 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Ремус-Топ», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції щодо надання юридичних послуг підтверджуються належними первинними документами, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 02.04.2009р. між позивачем (замовник) та ПП «Ремус-Топ» (виконавець) був укладений договір № 20090402/1 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати правову допомогу, а саме: усні та письмові консультації з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства; підготовка правових висновків та проведення правового аналізу документів юридичного характеру та ін. (а.с.50).

Згідно Акта приймання-передачі робіт № 30062 від 30.06.2009р. в рамках вищевказаного договору виконавцем надані інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 14700 грн., в тому числі ПДВ (а.с.49).

Оплата вказаних послуг проведена позивачем згідно платіжного доручення від 12.08.2009р. (а.с.52), також виконавцем послуг видано позивачу податкову накладну № 30062 від 30.06.2009р. (а.с.51).

Згідно тверджень позивача надані юридичні послуги стосувалися його господарської діяльності, були спрямовані на підготовку процесуальних документів у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих ТзОВ «Габен-Україна» при перевезенні товару, а також результатом цих послуг стало рішення Міністерства внутрішніх справ України про акцепт 05.06.2009р. тендерної пропозиції на поставку устаткування для автоматичного оброблення інформації (а.с.69-74).

Разом з тим, вищевказані доводи позивача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будь-який зв'язок отриманих юридичних послуг з вищевказаними обставини не підтверджується жодними доказами; також із змісту представленого позивачем договору № 180ю від 19.06.2009р. на поставку устаткування для автоматичного оброблення інформації (станції для друку та високоякісного виготовлення печаток і штампів) не убачається участь ПП «Ремус-Топ» в його укладенні (а.с.69-74).

Окрім цього, із змісту Акту перевірки № 674/23/35937528 від 30.04.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Ремус-Топ» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.04.2009р. по 31.07.2009р., складеного ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська, слідує неможливість фактичного здійснення цим платником податку господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів та ін. (а.с.10-11).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично юридичні послуги від контрагента ПП «Ремус-Топ» не отримував, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів податковий орган надав суду письмові документи про те, що позивач послуги не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «Ремус-Топ» по наданню правової допомоги.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Ремус-Топ» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що із змісту складеного договірними сторонами акту приймання-передачі робіт до договору про надання правової допомоги убачається, що останній не містить всіх необхідних реквізитів первинного документу, зокрема, в акті не зазначено одиниці виміру господарської операції, обсягу виконаних робіт, а також, в чому виражений результат наданих послуг (а.с.49).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст.1 наведеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.2.1 п.2 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З цими нормами кореспондується також пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, акт виконаних робіт має містити всі вимоги первинного документа, встановлені приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Даний документ має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

В порушення наведених приписів, в складеному акті приймання-передачі робіт не конкретизовано змісту виконаних робіт в натуральному та вартісному виразі; не зазначені конкретні виконавці робіт; не визначено калькуляції наданих послуг тощо.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби задоволити .

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Укрхімрезерв» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: І.І.Запотічний

М.В.Костів