Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-1670/6905/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. Справа № 2а-1670/6905/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-1670/6905/12

за позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Чутівський спортивно-оздоровчий комплекс "Тракен"

про накладення арешту ,

ВСТАНОВИЛА:

Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - Карлівська МДПІ, позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Чутівський спортивно-оздоровчий комплекс "Тракен" (далі- ПП "Чутівський спортивно-оздоровчий комплекс "Тракен", відповідач) з вимогою про накладення арешту на банківські рахунки відповідача, що знаходяться в банківських установах.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду, позивачем подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом по податку з орендної плати за землю юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб всього на суму 301907,13 грн. У зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки, що належать ПП "Чутівський спортивно-оздоровчий комплекс "Тракен".

Як встановлено судовим розглядом, Карлівська МДПІ звертаючись до суду із вимогами про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, зазначає про наявність у підприємства заборгованості перед бюджетом у розмірі 5376,98 грн.

Вказані обставини податковий орган вважає достатніми для застосування до ПП "Чутівський спортивно-оздоровчий комплекс "Тракен" арешту розрахункових рахунків.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не виконані положення Податкового кодексу України в частині, що передбачає обов'язкові підстави для накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, проте вважає, що суд першої інстанції дійшов до них з помилкових підстав.

У відповідності до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказані підстави не є тотожними підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно зі ст. 94 Податкового кодексу України, тому арешт розрахункових рахунків в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст. 94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Зі змісту п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, сам факт наявності заборгованості по сплаті податків до бюджету не є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків за приписами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

При цьому, колегія суддів враховує, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти та цінності платника податків на банківському рахунку, тобто вимога, котра передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що вимоги податкового органу є необгрунтованими, тому, підстави, наведені відповідачем, не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України.

Отже, арешт коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити саме з цих підстав, а не у зв'язку з тим, що податковим органом не виконані положення Податкового кодексу України в частині, що передбачає обов'язкові підстави для накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків.

Переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов правильних висновків по суті справи, однак з помилкових підстав.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року по справі № 2а-1670/6905/12 в частині підстав та мотивів її прийняття.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року по справі № 2а-1670/6905/12 змінити в частині підстав та мотивів її прийняття.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.