Рішення

від 10.02.2009 по справі 6/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2009 р.   Справа № 6/100   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Юрія Івановича при секретарі судового засідання Цюрак А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом  ДП "Завод якісних бетонів" ТзОВ "МонолітТрансБуд"  вул.Петлюри,10,м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача  ПП "Будсервіс ЛТ"  вул.Кропивницького, 1 (а), м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості за відвантажений товар в сумі 23551,46грн.        

Представники:

    Від позивача: Проніна В.В., (довіреність № 1403 від 01.04.08 представник )  

Від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ:  заявлено позов про стягнення з відповідача 23551,46 грн. заборгованості, в тому числі: 21746,57грн. основного боргу, 1043,76грн. пені, 152,23 грн. 3% річних, 608,90 грн. індексу інфляції.

          Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав  в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.  Зокрема посилається на те, що  між ним та відповідачем  був укладений договір купівлі-продажу на виконання умов якого  продавцем поставлено покупцю продукцію  на суму 43263,03грн. Однак покупець не провів  повну  оплату за придбану продукцію, чим порушив умови договору та допустив заборгованість  в сумі 21746,57грн.

          Представник відповідача в судове засідання не з"явився,  відзиву на позов не подав, хоча був  належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 05.12.08р.  та  23.12.08 з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування  заявлених вимог, дослідивши подані докази, суд встановив, що 19.08.08. між  позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару  № 102-П (далі-Договір), згідно умов якого продавець зобов"язався   передати у власність покупцеві товар ( бетон ), відповідно до специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов"язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору ( розділ 1 Договору).

          Розділом 2 Договору передбачено, що  поставки  бетону   здійснюються протягом 4-х місяців з дати підписання цього Договору.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі - поставив покупцеві товар на суму 43263,03грн., що підтверджується розхідними накладними  та товаро-транспортними накладними ( копії містяться в матеріалах справи).

        Відповідно до розділу 6  даного Договору, розрахунок за отриману партію товару покупець здійснює  протягом 5-ти  банківських днів  з  дати отримання партії  товару продавцем .

          Однак, як видно із зібраних у справі доказів, відповідач в порушення умов договору свої зобов"язання виконав не в повному обсязі, провів часткову оплату за одержаний товар в сумі 21516,46грн.  в зв"язку з чим виникла заборгованість, яка на час звернення позивача з позовом до суду становить 21746,57. Дана сума  складає суму основного боргу.

     08.10.08  на адресу ПП "Будсервіс ЛТ"   позивачем направлено претензію №5  щодо погашення наявної заборгованості, однак на день звернення  позивача до суду  відповіді на претензію  ним не отримано, заборгованість не погашена.   

У  відповідності  з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона  (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та неподання відповідачем належних доказів про оплату заборгованої суми у встановлені законом строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення  21746,57грн. основного боргу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу дії  ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано  152,23грн. 3% річних та  608,90грн. інфляційних втрат.

  Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення   152,23грн. 3% річних та  608,90грн. індексу інфляції.

     Крім того, відповідно до поданого розрахунку відповідачу нараховано 1043,76грн. пені ( розрахунок міститься в матеріалах справи).

     Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею   є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення  виконання.

      Згідно ч.1 ст.624  цього ж Кодексу якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від завдання збитків.

        Згідно  п.7.6 Договору  в разі затримки оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої суми товару за кожен день затримки з дати виникнення заборгованості до повного погашення боргу.

      Таким чином, позовні вимоги  щодо стягнення пені  в розмірі  1043,76грн. підлягають задоволенню.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Відповідач не скористався своїм правом  на спростування вимог позивача про  стягнення з нього 23551,46 грн. заборгованості, в тому числі: 21746,57грн. основного боргу, 1043,76грн. пені, 152,23 грн. 3% річних, 608,90 грн. індексу інфляції.

       З огляду на  вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні  вимоги  обгрунтовані  і підлягають  задоволенню.

           Судові витрати  понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти  на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.509, 526, 530, 549,624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

    Стягнути з ПП "Будсервіс ЛТ" вул.Кропивницького, 1 (а), м.Івано-Франківськ ( код ЗКПОУ 35277002, р/р 26006000007822 в ВАТ "Електрон Банк", МФО 325213) на користь Дочірнього підприємства  "Завод якісних бетонів" ТзОВ "МонолітТрансБуд" вул. С. Петлюри,10, м.Івано-Франківськ  ( р/р 2600100425001 в ІФФ  АБ "Київська Русь", МФО 336008, код ЄДРПОУ 35276460 )  -    23551,46 грн. заборгованості, в тому числі: 21746,57грн. основного боргу, 1043,76грн. пені, 152,23 грн. 3% річних, 608,90 грн. індексу інфляції та 235,51грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання  рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                           Грица Юрій Іванович

                                                            рішення підписане 13.02.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"