Ухвала

від 11.03.2013 по справі 29/5005/3096/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"11" березня 2013 р. Справа № 29/5005/3096/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Куровського С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу та на постанову у справі господарського судугосподарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року №29/5005/3096/2012 Дніпропетровської області

за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крілайн ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Галактіон Компані" провизнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Подана Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року касаційна скарга у справі №29/5005/3096/2012, не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову апеляційної інстанції прийнято 11.12.2012 року.

Строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року, закінчився 31.12.2012 року, а касаційну скаргу було подано заявником до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 08.01.2012 року, про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на конверті з тією ж датою, доданого до касаційної скарги, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд касаційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заявник звертається з клопотанням про відновлення строку подачі касаційної скарги, посилаючись на те, що про винесення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі №29/5005/3096/2012 йому стало відомо 02.01.2013 року, згідно поштового штемпелю МДПІ, що й стало, на його думку, причиною пропуску строку подання касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у відновленні строку на подання касаційної скарги слід відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції зверталась Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекцієя м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби. Згідно відмітки на зворотному боці постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі №29/5005/3096/2012, копія оскаржуваної постанови, була направлена заявнику 12.12.2012 року, з дотриманням вимог передбачених ст.87 ГПК України.

Проте, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України лише 08.01.2012 року.

В якості доказів, на підтвердження отримання оскаржуваної постанови після закінчення строку на касаційне оскарження заявник надає до суду касаційної інстанції копію поштового конверту в якому надійшла постанова апеляційного суду, однак з відбитку поштового штемпеля на доданому конверті, точну дату встановити не можливо, а відмітка Лівобережної МДПІ на першому аркуші постанови доказом невчасного її отримання бути не може.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу оскаржувача на те що, згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що заявником при зверненні з касаційною скаргою з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на касаційне оскарження, не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що стали причиною пропуску заявником процесуального строку подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, недоведеними та відхиляє доводи скаржника, що викладені у клопотанні, про наявність об'єктивних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Лівобережної міжрайонної державної податковою інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі №29/5005/3096/2012 не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 105, 110, п. 5 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Відхилити клопотання Лівобережної міжрайонної державної податковою інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про відновлення строку на подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податковою інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі №29/5005/3096/2012 повернути скаржнику.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

С.В. Куровський