Рішення

від 09.02.2009 по справі 5020-5/666

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/666

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" лютого 2009 р. справа № 5020-5/666

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Адалар” (95000 м. Сімферополь, пр. Кірова, 32/1)

до Дочірнього підприємства „Арка” Закритого акціонерного товариства „Югрыбстрой”  (99014 м. Севастополь,  Камишове шосе, 14);

про стягнення заборгованості в розмірі 209507,48 грн.  

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

позивач –Кудрявцева Ю.В, представник, довіреність № 01/01   від 12.01.2009,  

відповідач –не з'явився.  

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „СК Адалар”, звернувся до суду з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства „Арка” Закритого акціонерного товариства „Югрыбстрой”, про стягнення збитків в розмірі 197652,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 209507,48 грн., з яких: 197652,00 грн. –основна заборгованість, 11855,48 грн. –пеня.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо поставки товару.

Позивач також звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на розрахункові рахунки відповідача.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як  позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та довідці статистики (а.с.52), ухвала про порушення провадження повернута на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008  між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки  №  18/03.

Відповідно до умов договіру, відповідач зобов'язався виготовляти та передавати у власність позивача товар, а позивач приймати та сплачувати вартість товару, на умовах передбачених вказаними договорами.

Відповідно до п. 5.1 договору, позивач був зобов'язаний оплатити бетон за цінами, які є незмінними у кількості  500 куб.м. за ціною 522,00 грн. за 1 куб.м.

26.03.2008 позивач виконав прийняти на себе обов'язки та здійснив 100% передоплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 109 на суму 261000,00 грн. (а.с. 11).

Відповідно до витратних накладних в період з квітня по жовтень 2008 року відповідач поставив позивачу 228,5 куб.м. бетону марки М-300 на суму 199277,00 грн.

З серпня 2008 відповідач в порушення умов договору, в односторонньому порядку збільшив ціну на товар до 600,00 грн. за 1 м3 бетону, а з жовтня 2008 року взагалі припинив постачання товару позивачу.

Таким чином, станом на 10.11.2008 відповідач був зобов'язаний поставити позивачу бетон у кількості 271,5 м3 на суму 141723,00 грн., але вказані обов'язки за договором він не виконав.

Відповідно до п. 7.1 договору сторона, за виною якої зупиняється договір, зобов'язана відшкодувати іншої стороні затрати та збитки, які з цим пов'язані.

У зв'язку з тим, що відповідач припинив поставку бетону позивачу, останній вимушений був придбати товар у інших виробників за ціною 728,00 грн. за 1 куб.м., що підтверджується прайс-листом (а.с. 20) та платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України,  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість 271,5 куб.м. в розмірі 197652,00 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11855,48 грн. за невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду від 14.12.2007 та додатковою угодою № 3 до вказаного договору, укладеним між позивачем та ПП „Дунайенергоальянс” задоволенню не підлягають, на підставі того, що  відповідач не повинний відповідати за невиконані зобов'язання позивача за договором підряду від 14.12.2007 та додаткової угодою № 3, оскільки вказані договір та угода не предметом спору по даному позову.

Немає і порушень договірних зобов'язань відповідача перед ПП „Дунайенергоальянс”, оскільки договір між ними не укладався.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 1818,55 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Арка” Закритого акціонерного товариства „Югрыбстрой”  (99014 м. Севастополь,  Камишове шосе, 14,  код ЄДРПОУ 20666706,  п/р 26005254592001 у СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Адалар” (95000 м. Сімферополь, пр. Кірова, 32/1, код  ЄДРПОУ 32624484, п/р 2600880 в СФ АБ „АвтоЗАЗбанк” м. Сімферополь, МФО 384737) заборгованість в сумі  197652,00   грн.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 1818,55 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  ТОВ „СК Адалар” відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

13.02.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „СК Адалар” (95000 м. Сімферополь, пр. Кірова, 32/1)

2.          ДП „Арка” Закритого акціонерного товариства „Югрыбстрой”  (99014 м. Севастополь,  Камишове шосе, 14)

3.          Справа

4.          наряд