Постанова

від 31.03.2009 по справі 5020-5/666

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-5/666

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

26 березня 2009 року  

Справа № 5020-5/666

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Кудрявцева Юлія Володимирівна, довіреність №01/01 від 12.01.09;

відповідача: Юнда Ольга Борисівна, довіреність №б/н від 13.02.09;

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімов І.В.) від 09 лютого 2009 року у справі № 5020-5/666

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" (пр. Кірова, 32/1,Сімферополь,95000)

до           дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" (Камишовське шосе, 14, а/я 143,Севастополь,99014)

про стягнення заборгованості в розмірі 209507,48 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Адалар", звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" збитків в розмірі 197652,00 грн.

                    В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 209507,48 грн., з яких: 197652,00 грн. - основна заборгованість, 11855,48 грн. - пеня.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімов І.В.) від 09 лютого 2009 року у справі № 5020-5/666 позов задоволено частково.

                    Стягнуто з дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" заборгованість в сумі 197652,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1818,55 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з порушенням зобов'язання з боку відповідача останній повинен компенсувати вартість недопоставленої продукції за ціною визначеною у договорі.

                    Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув спір за відсутністю представника відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце слухання справи, а також тим, що позивачем не було доведено правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

          Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 24.03.2009 року у зв'язку з відпусткою судді у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Лисенко В.А.

          У судових засіваннях 17 та 24 березня 2009 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог скарг заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

          У судовому засіданні 24 березня 2009 року представником позивача було надано клопотання про залучення до матеріалів справи заявок від 07.11.2008 року та від 10.11.2008 року, витягу з телефонного рахунку позивача та копій видаткових накладних. Зазначені документи були залучені судовою колегією до матеріалів справи.

          У судовому засіданні 24.03.2009 року було оголошено перерву до 26.03.2009 року.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" (замовник) та дочірнім підприємством "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" (постачальник) був укладений договір поставки №18/03.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався виготовляти та передавати у власність позивача товар, а позивач приймати та сплачувати вартість товару, на умовах передбачених вказаними договорами.

Відповідно до пункту 5.1 договору, позивач був зобов'язаний оплатити бетон за цінами, які є незмінними у кількості 500 куб.м. за ціною 522,00 грн. за 1 куб.м.

26.03.2008 позивач виконав прийняти на себе обов'язки та здійснив 100% передоплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №109 на суму 261000,00 грн. (аркуш справи 11).

Відповідно до витратних накладних в період з квітня по жовтень 2008 року відповідач поставив позивачу 228,5 куб.м. бетону марки М-300 на суму 199277,00 грн.

З серпня 2008 відповідач у порушення умов договору, в односторонньому порядку збільшив ціну на товар до 600,00 грн. за 1 м3 бетону, а з жовтня 2008 року взагалі припинив постачання товару позивачу.

Таким чином, станом на 10.11.2008 відповідач був зобов'язаний поставити позивачу бетон у кількості 271,5 м3 на суму 141723,00 грн., але вказані обов'язки за договором він не виконав.

У зв'язку з тим, що відповідач припинив поставку бетону, позивач вказує на те, що він змушений був придбати товар у інших виробників за ціною 728,00 грн. за 1 куб.м.

Зазначені обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" з позовом до господарського суду.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції має бути змінено, у зв'язку з наступним.

                    Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов а вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

                    Згідно частині 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

А пунктом 7.1 договору №18/03 від 26.03.2008 року передбачено, що сторона, за виною якої зупиняється договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні затрати та збитки, які з цим пов'язані.

                    Згідно нормам частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

                    Згідно додатку №2 до договору №18/03 від 26.03.2008 року відповідач повинен був поставити позивачеві 500 куб.м. бетону марки М-300.

                    Позивач здійснив 100% передоплату за товар в сумі 261000,00 грн.

                    Як було встановлено судовою колегією товариство з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" отримало від дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" товар, тобто бетон марки М-300, у кількості 228,5 куб.м. на загальну суму 119277,00 грн., вартість якого згідно додатку №2 до договору №18/03 від 26.03.2008 року визначена як 522,00 за 1 куб.м.

                    Матеріалами справи також підтверджено, що позивач звертався до дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" з заявками від 08.11.2008 року та 10.11.2008 року про поставку бетону марки М-300 у кількості 271,5 куб.м. Проте, поставку товару відповідачем здійснено не було.

                    Отже, відповідач недопоставив продукцію у кількості 271,5 куб.м. на суму 141723,00 грн.

                    У зв'язку з викладеним позивач був змушений придбати бетон у інших постачальників – риватного підприємства „Гешефт-Крим” та товариства з обмеженою відповідальністю „Бетон строй.

                    Згідно наданим до матеріалів справи видатковим накладним зазначених підприємств позивач придбав у них 268 куб.м. бетону на загальну суму 182299,93 грн. (аркуші справи 96-104).

                    Проте, зазначену кількість бетону позивач мав придбати за договором №18/03 від 26.03.2008 року у дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" на загальну суму 139896,00 грн. за ціною 522,00 грн. за 1 куб.м.

                    Отже, позивачем було переплачено 42403,93 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором №18/03 від 26.03.2008 року.

                    У зв'язку з викладеним загальна сума завданих товариству з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" вказаним порушенням збитків склала 184126,93 грн., яка і підлягає стягненню з дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд".

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку щодо необхідності часткового задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар", у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для вирішення спору.

                    Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11855,48 грн. за невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду від 14.12.2007 та додатковою угодою №3 до вказаного договору, укладеним між позивачем та приватним підприємством „Дунайенергоальянс", то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.

                    Згідно частині 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                    Порядок сплати та розмір пені визначено згідно нормам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та стосується порушення грошових зобов'язань.

                    Отже стягнення пені можливо у рамках порушення грошового господарського зобов'язання, стосовно виконання якого виник спір. А у позовній заяві позивач наполягає на тому, що відповідач повинен сплатити пеню, визначену зобов'язанням з підряду між позивачем та третьою особою, що у свою чергу суперечить нормам законодавства.

                    Судова колегія також звертає увагу на те, що, враховуючи збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" 209507,48 грн.

                    Згідно пункту „а” частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:  із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

                    Таким чином, розмір державного мита, яке позивач повинен був сплатити під час звернення до господарського суду, складає 2095,08 грн. Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив державне мито в сумі 1818,55 грн.

                    Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

                    Отже, позивач повинен доплатити державне мито в сумі 276,53 грн.

                    Судові витрати згідно вимогам статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2009 року у справі №5020-5/666 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

                    "1. Позов задовольнити  частково.

                    2. Стягнути з дочірнього підприємства "Арка" закритого акціонерного товариства "Південриббуд" (Камишовське шосе, 14, а/я 143, Севастополь, 99014, код 20666706, р/р 26005254592001 у СФ КБ "Приватбанк" МФО 324924) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" (пр. Кірова, 32/1, Сімферополь, 95000, код 32624484, р/р 2600880 у СФ АБ "АвтоЗАЗбанк" МФО 384737) збитки в сумі 184126,93 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1841,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 103,71 грн.

                    3. В інший частині у позові відмовити.

                    4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СК Адалар" (пр. Кірова, 32/1, Сімферополь, 95000, код 32624484, р/р 2600880 у СФ АБ "АвтоЗАЗбанк" МФО 384737) на користь Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (код 24035598, р/р 31113095700007 у ГУ УДК у місті Севастополі МФО 824509) державне мито в сумі 276,53 грн."

                    3. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                            

Судді