Рішення

від 10.02.2009 по справі 33/9-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/9-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Майбел" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс" про стягнення  94 826 грн. 65 коп. - основної заборгованості по договору дистриб'юції № 0106/3 від 01.06.2008 року, 562 грн. 73 коп. - 3% річних, 4 502 грн. 79 коп. - пені, 1 992 грн. 37 коп. - інфляційних збитків і витрат по справі.

      10.02.2009 р. позивачем по справі подано уточнену заяву , в якій просить стягнути  з відповідача  на його користь  25055 грн. 09 коп.- основного боргу, 4502 грн. 79 коп.- пені , 1992 грн. 37 коп.-  інфляційні , 562 грн. 73 коп. - 3%  , 1018грн.,85 коп. –державне мито, 118,00 грн. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позивач підтримав свої позовні вимоги з урахуванням уточненої заяви  і просив суд задовольнити.

         Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

          В судове засідання  10.02.09 р. представники сторін не з"явилися.

 На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , оцінивши докази в сукупності, суд,-  

ВСТАНОВИВ:

        01.06.2008 р. між ЗАТ "Майбел" (продавець) та ТОВ "МВК Плюс"(дистреб"ютер) було укладено договір купівлі –продажу № 0106/3(далі- Договір).

      Відповідно до п. 6.3 Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб"ютером продавцю протягом 21-ти банківських днів з дати прийому товару.

        У відповідності до укладеного договору № 0106/3 від 01.06.2008р. позивачем  була  поставлена відповідачу продукція, що підтверджується видатковими накладними № РН-0003194 від 08.07.08р. на суму 33342,62 грн.; РН-0003323 від 08.08.08р. на суму 22880,28 грн.; РН-0003322 від 08.08.08р. на суму 33174,00 грн.; РН-О003431 від 16.09.08р. на суму 33299,47 грн.; РН-0003450 від 24.09.08р. на суму 25085,70 грн. та довіреностями на отримання МТЦ серії ЯОД № 633130/16 від 08.07.2008 р.  на загальну суму 252608 (двісті п'ятдесят дві тисячі шістсот вісім) грн. 72 коп. Факт отримання продукції підтверджується підписами та печатками на видаткових накладних повноважних представників позивача та відповідача(а.с. 12-22).

       До подачі позову відповідач розрахувався частково у сумі 15778 грн. 07 коп. , що підтверджується банківським виписками, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 34-44).

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

                 Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

                 Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідач розрахувався з відповідачем частково у сумі 69 771грн. 56 коп., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 69 771 грн. 56 коп.  суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 25055 грн. 09 коп. і підлягає задоволенню.

        Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

        За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

       Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

        У відповідності до договору (п. 11.1.), у разі затримки сплати у обумовлені договором терміни,купець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки, що підлягає до примусовго стягнення у розмірі 4502 грн. 79 коп. (позивачем здійснений розрахунок пені у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань"   подвійна облікова ставка НБУ),  що підлягає до примусового стягнення у розмірі 4502 грн. 79 коп.

      Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 1992 грн. 37 коп.-  інфляційні , 562 грн. 73 коп. - 3% .

           З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 25055 грн. 09 коп.- основного боргу, 4502 грн. 79 коп. - пені , 1992 грн. 37 коп. -  інфляційні , 562 грн. 73 коп. - 3%  , 1018 грн. 85 коп.. –державне мито, 118 грн. 00 коп.. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому право на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

         Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

        Відповідно статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на  відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, п.1-1 ст.80 , 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення  69 771 грн. 56 коп.   відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Плюс",(49050,  м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 74,  МФО 305299, ЄДРПОУ 33517518)  на користь Закритого акціонерного товариства "Майбел"( 95015,  м. Сімферополь , вул.. Севастопольська, 62, МФО 324430, ЄДРПОУ 22229967) 25055(двадцять п"ять тисяч п'ятдесят п"ять ) грн. 09 коп.- основного боргу, 4502 (чотири тисячі п'ятсот дві) грн. 79 коп. - пені , 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві)  грн. 37 коп. -  інфляційні , 562(п'ятсот шістдесят дві)  грн. 73 коп. - 3%  , 1018(одна тисяча вісімнадцять) грн.85 коп.. – державного мита, 118(сто вісімнадцять)грн.,00 коп. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.