Рішення

від 04.02.2009 по справі 11/5-09(6/50-08(33/83-08))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/5-09(6/50-08(33/83-08))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 260 723, 52 грн., що складають інфляцію грошових коштів за період з листопад 2006р. по грудень 2007р. та 47 500, 68 грн. річних за період з 17.11.06р. по 28.01.08р., що нараховані за прострочку зобов'язань, за договором поставки №501д від 29.07.99р.

Позовні вимоги останній обґрунтовує тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання у зв'язку з чим останній повинен сплатити кредитору суму заборгованості із врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на ухвалу господарського суду від 01.02.05р. відповідно до якої було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів під час дії якого не стягується неустойка та інші санкції за невиконання грошового зобов'язання, а пред'явлені вимоги на адресу останньої  є саме санкціями.

Крім того, у відзиві на позов стверджується, що після публікації в офіційному печатному виданні оголошення про порушення господарським судом Дніпропетровської області справи про банкрутство боржника, положення Цивільного кодексу України припиняють свою дію в часі після чого порядок і строки погашення зобов'язань визначаються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У судовому засіданні 13.01.09р. оголошувалась перерва до 29.01.09р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -   

ВСТАНОВИВ:         

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.02р. у справі №6/419 було встановлено факт укладання сторонами -  товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс" та відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" договору поставки №501д від 29.07.99р., поставка на його виконання позивачем на адресу відповідача товару, який був оплачений частково та неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо розрахунків в результаті чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 319 698, 13 грн.

Встановлена заборгованість була стягнена з врахуванням індексу інфляції та річних станом на 01.05.02р.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що зобов'язання по оплаті в період з 17.11.06р. по 28.01.08р. залишались не виконаними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає матеріалам справи.

Заперечення відповідача не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та  не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору, і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми Цивільного кодексу України позивач звернувся з позовом.

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

За таких умов, інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим останні не є санкціями у розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Безпідставним є і твердження позивача про те, що після публікації в офіційному печатному виданні оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, положення Цивільного кодексу України, припиняють свою дію у часі.

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та річних за вказаний у позові період слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 "Про державне мито", ст.ст. 47, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг  на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс", м. Кривий Ріг 260 723, 52 грн. інфляційних, 47 500, 68 грн. річних, 3 082, 24 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс", м. Кривий Ріг із державного бюджету 7, 76 грн. зайво сплаченого держмита по платіжному дорученню №9 від 05.02.08р., яке залишено в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.