Рішення

від 06.03.2013 по справі 5017/3858/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.Справа № 5017/3858/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чабанюк В.С. за довіреністю від 21.12.2012р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон" до публічного акціонерного товариства „Укртранснафта" в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи" про стягнення 560 839,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон" (далі по тексту - ТОВ „Укрвікон") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Укртранснафта" в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи" (далі по тексту - ПАТ „Укртранснафта") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 560 839,14 грн., яка складається з суми інфляційних збитків в розмірі 368 913,85 грн. та трьох відсотків річних в сумі 191 925,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції, незважаючи на ухвалення судового рішення про стягнення суми основного боргу.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених позовних вимог, наголошуючи на їх необґрунтованості через те, що в процесі виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі № 15/122-10-3244 про стягнення з ПАТ „Укртранснафта" на користь позивача суми основного боргу за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. сторонами по справі було укладено мирову угоду, що була затверджена ухвалою місцевого господарського суду від 21.11.2011р. та умови якої неухильно додержувались з боку відповідача.

В судове засідання, призначене на 06.03.2013р., представник відповідача не з'явився, але до суду надійшло клопотання ПАТ „Укртранснафта" про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено з огляду як на його необґрунтованість, так і на закінчення процесуальних строків розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

29.05.2009р. між ТОВ „Укрвікон" (Продавець) та ПАТ „Укртранснафта" (Покупець) було укладено договір № ВЕ-1, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів (товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 15/122-10-3244 за позовом ТОВ „Укрвікон" до ПАТ „Укртранснафта" про стягнення заборгованості за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. в сумі 2 132 450 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по зазначеній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2011р., позовні вимоги було задоволено шляхом присудження до стягнення з ПАТ „Укртранснафта" на користь ТОВ „Укрвікон" заборгованості за вказаним договором в сумі 2 132 450 грн., витрат зі сплати державного мита в сумі 21 324,50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

В процесі виконання названого судового рішення сторонами по справі було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. За умовами вказаної мирової угоди сторони погодили пільгові умови для погашення присудженої до стягнення суми заборгованості ПАТ „Укртранснафта" перед ТОВ „Укрвікон" шляхом надання відповідачу відстрочки виконання грошового зобов'язання з оплати суму боргу за погодженим сторонами графіком.

В той же час, позивач як кредитор у спірних правовідносинах, беручи до уваги доведеність факту порушення ПАТ „Укртранснафта" прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. щодо оплати вартості придбаної продукції в сумі 2 132 450 грн., скористався наданим йому законом правом на нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків в порядку ст. 625 ЦК України щодо вказаної суми боргу з метою захисту власних майнових інтересів. В результаті здійснених розрахунків, ТОВ „Укрвікон" було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 368 913,30 грн. та три відсотки річних в сумі 191 925,29 грн., з метою стягнення яких позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами по справі виникли правовідносини купівлі-продажу, врегульовані умовами договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р. Правовідносини, що виникли із даного правочину, вже були предметом судового розгляду в межах справи № 15/122-10-3244 за позовом ТОВ „Укрвікон" до ПАТ „Укртранснафта" про стягнення заборгованості в сумі 2 132 450 грн., яка перебувала в провадженні господарського суду Одеської області. Так, рішенням суду із вказаної справи від 14.02.2011р., яке на теперішній час набрало законної сили та є чинним, позовні вимоги ТОВ „Укрвікон" були задоволені у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за придбаний товар в сумі 2 132 450 грн. Названим судовим рішенням було встановлено наступні факти, які мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Так, на виконання умов договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р. позивачем було передано у власність ПАТ „Укртранснафта" конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів на загальну суму 2 132 450 грн. В той же час, відповідно до умов названої угоди відповідач був зобов'язаний оплатити вартість придбаного товару не пізніше 22.12.2009р. Однак ПАТ „Укртранснафта" в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань у зазначений строк не оплатило вартість придбаного товару, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ „Укрвікон" в сумі 2 132 450 грн. за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р.

Отже, в процесі вирішення справи № 15/122-10-3244 господарський суд встановив, що ПАТ „Укртранснафта" допустило порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., що укладалось у нездійсненні оплати вартості придбаної продукції в сумі 2 132 450 грн. в строк до 22.12.2009р. Відповідно до ст. 35 ГПК України вказаний факт носить преюдиціальний характер для даної справи через ідентичний суб'єктний склад сторін та, відповідно, не потребує додаткового доведення.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 368 913,30 грн. та три відсотки річних в сумі 191 925,29 грн., які є наслідком допущеного позивачем порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 132 450 грн. за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. не припинило існування вказаного грошового зобов'язання, оскільки закон не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, у зв'язку з чим, ТОВ „Укрвікон" як кредитор вправі вживати заходів щодо захисту своїх майнових інтересів та вимагати нарахування відповідачу до сплати платежів, передбачених ст. 625 ЦК України.

В той же час, мирова угода між сторонами, затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 15/122-10-3244, якою було визначено графік погашення ПАТ „Укртранснафта" присудженої до стягнення заборгованості, за своєю правовою природою є різновидом правочину, який ускладнений особливим процесуальним порядком його вчинення. Як і будь-який правочин, затверджена судом мирова угода є самостійною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків для осіб, які її уклали. В даному випадку, суд зазначає, що з моменту прийняття господарським судом Одеської області ухвали від 21.11.2011р. якою була затверджена мирова угода по справі № 15/122-10-3244, набули чинності домовленості сторін щодо зміни строків виконання зобов'язання ПАТ „Укртранснафта" з оплати заборгованості за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. в сумі 2 132 450 грн.

Отже, укладення між сторонами по справі мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 15/122-10-3244, не виключає можливості нарахування позивачем до сплати ПАТ „Укртранснафта" платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, за період, що передував затвердженню мирової угоди, коли зобов'язання з оплати товару, яке виникло із договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., залишалось невиконаним.

В той же час, якщо детально розглянути здійснені позивачем розрахунки платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, вбачається допущення ТОВ „Укрвікон" низки помилок при їх здійснені. Зокрема, при здійснені розрахунку збитків від інфляції позивачем не було враховано наступне.

По-перше, ТОВ „Укрвікон" проігноровано факт часткового поетапного погашення відповідачем суми основного боргу за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., яке мало місце з червня 2011р., в результаті чого, сума основного боргу, щодо якої розраховувались збитки від інфляції, є необґрунтовано завищеною. Крім того, позивачем також не було враховано, що після затвердження згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 15/122-10-3244 укладеної між сторонами мирової угоди зобов'язання щодо строків погашення відповідачем суми основного боргу, які виникли із договору № ВЕ-1 від 29.05.2009., змінились відповідно до умов укладеної мирової угоди.

По-друге, позивачем не було враховано зміст листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., у відповідності до якого для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

З приводу застосування ст. 625 ЦК України та наведених рекомендації Верховного Суду України Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011р. № 23/466 зазначив, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Однак, всупереч наведеним рекомендаціям, позивач проігнорував випадки, коли індекс інфляції протягом періоду здійснення розрахунків складав менше 100%, чим необґрунтовано збільшив розмір нарахованих збитків від інфляції.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги часткове щомісячне погашення з боку ПАТ „Укртранснафта" суми основного боргу, що виникла із договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., господарський суд зазначає, що правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

2 132 450 * 1,1557453376 (зведений індекс інфляції за період з січня 2010р. по червень 2011р. включно) - 2 132 450 = 332 119,15 грн.

1 432 396,64 * 0,987 (індекс інфляції за липень 2011р.) - 1 432 396,64 = - 18 621,16 грн.

1 190 070,45 * 0,996 (індекс інфляції за серпень 2011р.) - 1 190 070,45 = - 4 760,28 грн.

947 744,26 * 1,001 (індекс інфляції за вересень 2011р.) - 947 744,26 = 947,74 грн.

За інші періоди здійснити розрахунок інфляції не вбачається за можливе через незначний період прострочення.

Таким чином, здійснивши перерахунок суми заявлених до стягнення збитків від інфляції, господарський суд дійшов про правомірність нарахування ПАТ „Укртранснафта" до сплати збитків від інфляції в сумі 309 685,45 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, здійснений ТОВ „Укрвікон", суд зазначає, що при його здійсненні позивач, як і при здійсненні розрахунку збитків від інфляції, не врахував факт часткового поетапного погашення відповідачем суми основного боргу за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., яке мало місце з червня 2011р., а також зміну зобов'язань відповідача щодо строків внесення платежів за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., у зв'язку із укладенням та затвердженням мирової угоди.

Таким чином, правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

2 132 450 * 542 (кількість днів прострочення з 23.12.2009р. по 17.06.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 94 996,27 грн.

1 917 049 * 26 (кількість днів прострочення з 18.06.2011р. по 13.07.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 4 096,71 грн.

1 432 396,64 * 29 (кількість днів прострочення з 14.07.2011р. по 11.08.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 3 414,21 грн.

1 190 070,45 * 32 (кількість днів прострочення з 12.08.2011р. по 12.09.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 3 130,05 грн.

947 744,26 * 32 (кількість днів прострочення з 13.09.2011р. по 14.10.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 2 492,70 грн.

705 418,07 * 32 (кількість днів прострочення з 15.10.2011р. по 15.11.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 1 855,35 грн.

463 091,88 * 6 (кількість днів прострочення з 16.11.2011р. по 21.11.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 228,37 грн.

242 326,19 * 4 (кількість днів прострочення з 16.12.2011р. по 19.12.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 79,67 грн.

242 326,19 * 7 (кількість днів прострочення з 14.01.2012р. по 20.01.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 139,04 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 110 432,37 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПАТ „Уктранснафта" перед ТОВ „Укрвікон" в загальній сумі 420 117,82 грн., яка складається із суми інфляційних збитків в розмірі 309 685,45 грн. та трьох відсотків річних в сумі 110 432,37 грн., що були нараховані внаслідок порушення відповідачем власних грошових зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ПАТ „Укртранснафта" на користь ТОВ „Укрвікон" збитків від інфляції в сумі 309 685,45 грн. та трьох відсотків річних в сумі 110 432,37 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 617, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 35 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 617, 625, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укртранснафта" /01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, код ЄДРПОУ 31570412/ в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи" /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 35393340/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон" /54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, 28-Б, код ЄДРПОУ 23408643, р/р 260031343344001 в ПАТ „УкрСиббанк" МФО 351005/ збитки від інфляції в сумі 309 685 грн. 45 коп. /триста дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн. 45 коп./, три відсотки річних в сумі 110 432 грн. 37 коп. /сто десять тисяч чотириста тридцять дві грн. 37 коп./, судовий збір в сумі 8 402 грн. 36 коп. /вісім тисяч чотириста дві грн. 36 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.03.2013р.

Суддя С.П. Желєзна