Постанова

від 28.05.2013 по справі 5017/3858/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 5017/3858/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду Балуха В.С. від 24.04.2013р. № 284)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.05.2013р.:

від позивача: Чабанюк В.С., за довіреністю б/н від 21.12.2012р.;

від відповідача: Ільницька О.С., за довіреністю №152 від 18.12.2012р..;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи"

на рішення господарського суду Одеської області

від 06 березня 2013 року

по справі №5017/3858/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю дослідно-виробничого підприємства "Укрвікон"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи"

про стягнення 560839,14 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 21.05.2013р. та 28.05.2013р.

В судовому засіданні 28.05.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2013р. по справі №5017/3858/2012 (суддя С.П. Желєзна) частково задоволено позов ТОВ ДВП "Укрвікон" до ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" про стягнення 560839,14 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто збитки від інфляції в сумі 309685,45 грн., три відсотки річних -110432,37 грн., судовий збір у сумі 8402,36 грн., в решті позову відмовлено з посиланням на те, що ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2132450 грн. за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. не припинило існування вказаного грошового зобов'язання, оскільки закон не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, у зв'язку з чим, ТОВ ДВП „Укрвікон" як кредитор вправі вживати заходів щодо захисту своїх майнових інтересів та вимагати нарахування відповідачу до сплати платежів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Судом першої інстанції зазначено, що з моменту прийняття господарським судом Одеської області ухвали від 21.11.2011р., якою затверджена мирова угода по справі № 15/122-10-3244, набули чинності домовленості сторін щодо зміни строків виконання зобов'язання ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" з оплати заборгованості за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. в сумі 2132450 грн., таким чином, укладення між сторонами по справі мирової угоди, не виключає можливості нарахування позивачем до сплати ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, за період, що передував її затвердженню, коли зобов'язання з оплати товару, яке виникло із договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., залишалось невиконаним.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2013р. по справі №5017/3858/2012 та прийняти нове, яким позовну заяву ТОВ ДВП "Укрвікон" залишити без задоволення мотивуючи це тим, що судом першої інстанції відповідачу безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, скаржник зазначає, що виплати у вигляді інфляційних втрат і 3 % річних не є самостійними і підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом із сумою боргу, крім того, в розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних місцевий господарський суд використовує протилежні дані, так, інфляційні втрати нараховуються до моменту затвердження мирової угоди - до 21.11.20011рю, в той же час, розрахунок 3 % річних суд здійснює до моменту повного погашення боргу відповідно до умов мирової угоди - 20.01.2012р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи", заслухавши представників сторін , перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу відповідача - частково задовольнити, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2009р. між ТОВ ДВП "Укрвікон" (Продавець) та ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (Покупець) укладено договір ВЕ-1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

В провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 15/122-10-3244 за позовом ТОВ ДВП "Укрвікон" до ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" про стягнення заборгованості за договором №ВЕ-1 від 29.05.2009р. в сумі 2132450 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі № 15/122-10-3244, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2011р., позовні вимоги ТОВ ДВП "Укрвікон" до ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" задоволено шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором в сумі 2132450 грн., витрат зі сплати державного мита в сумі 21324,50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі виконання даного судового рішення сторонами по справі укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р., за умовами якої сторони погодили пільгові умови для погашення присудженої до стягнення суми заборгованості ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" перед ТОВ ДВП "Укрвікон" шляхом надання відповідачу відстрочки виконання грошового зобов'язання з оплати суму боргу за погодженим сторонами графіком.

В той же час, беручи до уваги доведеність факту порушення ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором №ВЕ-1 від 29.05.2009р. щодо оплати вартості придбаної продукції в сумі 2132450 грн., позивач як кредитор у спірних правовідносинах, скористався наданим йому законом правом на нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України щодо вказаної суми боргу з метою захисту власних майнових інтересів, що і стало підставою звернення ТОВ ДВП "Укрвікон" до господарського суду з позовом до ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі №15/122-10-3244, яке на теперішній час набрало законної сили та є чинним, позовні вимоги ТОВ ДВП "Укрвікон" задоволені у повному обсязі, шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за придбаний товар на суму 2132450 грн. Даним судовим рішенням встановлено, що ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" допустило порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором №ВЕ-1 від 29.05.2009р., що вбачається у нездійсненні оплати вартості придбаної продукції в сумі 2132450 грн. в строк до 22.12.2009р. Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказаний факт носить преюдиціальний характер для даної справи через ідентичний суб'єктний склад сторін та, відповідно, не потребує додаткового доведення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 368913,30 грн. та три відсотки річних в сумі 191925,29 грн., які є наслідком допущеного позивачем порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2132450 грн. за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. не припинило існування вказаного грошового зобов'язання, оскільки закон не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, у зв'язку з чим, ТОВ ДВП "Укрвікон" як кредитор вправі вживати заходів щодо захисту своїх майнових інтересів та вимагати нарахування відповідачу до сплати платежів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, мирова угода між сторонами, затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 15/122-10-3244, якою визначено графік погашення ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" присудженої до стягнення заборгованості, за своєю правовою природою є різновидом правочину, який ускладнений особливим процесуальним порядком його вчинення. Як і будь-який правочин, затверджена судом мирова угода є самостійною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків для осіб, які її уклали. В даному випадку з моменту прийняття господарським судом Одеської області ухвали від 21.11.2011р., якою затверджена мирова угода по справі № 15/122-10-3244, набули чинності домовленості сторін щодо зміни строків виконання зобов'язання ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" з оплати заборгованості за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р. в сумі 2132450 грн.

Таким чином, цілком правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що укладення між сторонами по справі мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 15/122-10-3244, не виключає можливості нарахування позивачем до сплати ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" платежів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за період, що передував затвердженню мирової угоди, коли зобов'язання з оплати товару, яке виникло із договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., залишалось невиконаним.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним розрахунок місцевого господарського суду щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 309685,45 грн., оскільки в своїх розрахунках позивачем проігноровано факт часткового поетапного погашення відповідачем суми основного боргу за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., а також не враховано зміст листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., у відповідності до якого для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються.

З приводу застосування ст. 625 Цивільного кодексу України та наведених рекомендацій Верховного Суду України, Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011р. № 23/466 зазначив, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, господарський суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про нарахування ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" до сплати збитків від інфляції в сумі 309685,45 грн . , у зв'язку з чим, позовні вимоги у даній частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає , що при його здійсненні позивач, як і при здійсненні розрахунку збитків від інфляції, не врахував факт часткового поетапного погашення відповідачем суми основного боргу за договором №ВЕ-1 від 29.05.2009р., а також зміну зобов'язань відповідача щодо строків внесення платежів за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009р., у зв'язку із укладенням та затвердженням мирової угоди.

У розрахунку 3% річних місцевий господарський суд здійснює нарахування з дати виникнення заборгованості до моменту повного погашення боргу, відповідно до умов мирової угоди - 20.01.2012р., що є неправомірним, оскільки мировою угодою по справі № 15/122-10-3244, яка затверджена ухвалою господарським суду Одеської області від 21.11.2011р., було змінено строк виконання зобов'язання ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи", а отже нарахування до сплати платежів після 21.11.2011р. є неправомірним та необґрунтованим.

Апеляційний господарський суд зазначає, що правильним розрахунком 3% річних у спірних правовідносинах є наступний:

2132450*542 (кількість днів прострочення з 23.12.2009р. по 17.06.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 94996,27 грн.

1917049 * 26 (кількість днів прострочення з 18.06.2011р. по 13.07.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 4096,71 грн.

1432396,64 * 29 (кількість днів прострочення з 14.07.2011р. по 11.08.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 3414,21 грн.

1190070,45 * 32 (кількість днів прострочення з 12.08.2011р. по 12.09.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 3130,05 грн.

947744,26 * 32 (кількість днів прострочення з 13.09.2011р. по 14.10.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 2492,70 грн.

705418,07 * 32 (кількість днів прострочення з 15.10.2011р. по 15.11.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 1855,35 грн.

463 091,88 * 6 (кількість днів прострочення з 16.11.2011р. по 21.11.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 228,37 грн.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати 3% річних в сумі 110213,66 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається до уваги твердження скаржника щодо неправомірності відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача від 06.03.2013р. про відкладення розгляду справи, оскільки до суду не надано жодних доказів у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтвердили поважність причин для задоволення такого клопотання. Таким чином, відмова в задоволенні вищезазначеного клопотання не впливає на законність прийнятого судом рішення і не тягне за собою його скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2013р. по справі №5017/3858/2012 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу - частково задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ПАТ „Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2013р. по справі №5017/3858/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укртранснафта" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 35393340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон" (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, 28-Б, код ЄДРПОУ 23408643, р/р 260031343344001 в ПАТ „УкрСиббанк" МФО 351005) збитки від інфляції в сумі 309685 грн. 45 коп. (триста дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн. 45 коп.), три відсотки річних в сумі 110 213 грн. 66 коп. (сто десять тисяч двісті тринадцять грн. 66 коп.), судовий збір в сумі 8398,01 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто вісім грн. 01 коп.)

В решті позову відмовити.»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон" (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, 28-Б, код ЄДРПОУ 23408643, р/р 260031343344001 в ПАТ „УкрСиббанк" МФО 351005) на користь публічного акціонерного товариства „Укртранснафта" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 35393340) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1409,39 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 39 коп.)

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 03.06.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О