Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а/0270/5193/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5193/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.

представника позивача (апелянта): Слободянюк І.Г.

представника відповідача: Марусич-Чекан Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тіара" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тіара" до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тіара» (ТОВ «Тіара») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (ДПІ у Немирівському районі) про визнання протиправною відмову відповідача від 31 травня 2012 року №619 у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку позивача за перший квартал 2012 року, від 15 серпня 2012 року №1233 у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку позивача за другий квартал 2012 року та зобов'язання відповідача відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларацій платника єдиного податку позивача за перший, другий квартал 2012 року.

11 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України (ПК України). Податкова деклараці, згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України, за своєю суттю є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 цієї статті, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Тіара» 25 квітня 2012 року та 31 липня 2012 року подано до ДПІ у Немирівському районі податкові декларації єдиного податку за 1 квартал 2012 року та за 1 півріччя 2012 року, за результатами розгляду яких податковим органом на адресу позивача надіслані листи в яких повідомлено, що поданим деклараціям надані статуси «до відома», оскільки видане свідоцтво у 2011 році платника єдиного внеску ТОВ фірма «Тіара» є не дійсним.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем до податкового органу було заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Згідно якої видом діяльності за кодом КВЕД 36.22.0 - виробництво ювелірних виробів, за кодом КВЕД 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення не віднесена до інших групувань, за кодом КВЕД 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, за кодом КВЕД 52.73.2 - ремонт ювелірних виробів, за кодом КВЕД 70.20.0 - здавання в оренду нерухомого майна, за кодом КВЕД 25.99 - виробництво інших готових металевих виробів, про задоволення якої податковий орган відмовив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Так, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Немирівському районі, що полягають у відмові у видачі свідоцтва платника єдиного податку ТОВ фірмі "Тіара", визнання протиправним та скасувати рішення ДПІ у Немирівському районі №401 від 02 лютого 2012 року про відмову у переході на спрощену систему оподаткування ТОВ фірми "Тіара" задоволено та зобов'язано ДПІ у Немирівському районі повторно розглянути заяву ТОВ фірми "Тіара" про застосування спрощеної системи оподаткування згідно з вимогами чинного законодавства.

Проте, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2012 року, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДПІ у Немирівському районі задоволено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган при винесенні рішення щодо відмови у прийнятті податкових декларацій позивача за 1 квартал та 1 півріччя 2012 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тіара", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.