Постанова

від 12.02.2009 по справі 47/341-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/341-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2009 р.                                                           Справа № 47/341-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Черняков С.Н., довіреність  № 548 від 10.11.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лозівський завод металоконструкції», м. Лозова, Харківська область   (вх. № 3043 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.08 р. по справі № 47/341-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничой фірми "Сілколіт" м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" м. Лозова

про стягнення 27891,71 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 000,00 грн., 3% річних в сумі 2 430,75 грн., 11 460,96 грн. інфляційних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору № 130/1 від 21.12.2005р., а також просив покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2008р. по справі                  № 47/341-08 ( суддя Тихий П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2 430,75 грн., інфляційні витрати в розмірі 11 460,96 грн., 278,92 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В частині стягнення 14 000,00 грн. суми основної заборгованості провадження по справі припинено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з'ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що судом не визначений строк настання виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за отриману металопродукцію, а також на підставі якого документу визначається цей строк та виникає зобов'язання його виконання. Просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 430,75 грн., інфляційних витрат в розмірі 11 460,96 грн., 278,92 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Позивач письмових пояснень по апеляційній скарзі не надав, в судове засідання 13.01.2009р. свого представника не направив, про причини неявки не попередив, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 10.02.2009р.

10.02.2009р. відповідач надав уточнення до апеляційної скарги, в яких визнав прострочення зобов'язання за постачання металопрокату по видатковій накладній № СС-0000102 від 17.05.2006р., згідно гарантійного листа з 25.05.2006р. Просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з нього суми річних та інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 359,64 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 751,28 грн., 161,11 грн. державного мита та 68,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

В судове засідання 10.02.2009р. позивач не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника  відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2008 року без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що  між позивачем та відповідачем укладено договір № 130/1 від 21.12.05р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання з продажу відповідачу металопродукції виробництва ВАТ «Запоріжсталь», а відповідач зобов'язався здійснити оплату поставленої продукції на умовах договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачем була відвантажена продукція за видатковими накладними № СС-0000102 від 17.05.2006р. на суму 49 062,00 грн.; № СС-0000115 від 30.05.2006р. на суму 51 498 грн. (а.с. 18,19).

Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив частково у розмірі 20 000,00 грн. за видатковою накладною № СС-0000102 від 17.05.2006р.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків від 25.07.2006р., загальна сума боргу складала 81 010,00 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.09..06р. та 26.10.06р. звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості.

Відповідачем в період з 21.09.06р. по 25.12.07р. було сплачено 67 010,00 грн.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість в сумі 14 000,00 грн., яка останнім на момент звернення позивача до суду не відшкодована.

Згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на  вимогу  кредитора зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три  проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги ТОВ «Сілколіт»в частині стягнення 3% річних, що становить суму 2 430,75 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 460,96 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду справи, а саме 01.10.08р., була сплачена сума основної заборгованості в розмірі 14 000,00 грн. та підтверджено наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1015 від 01.10.08р.

За таких обставин, господарський суд припинив провадження по справі в частині стягнення основної суми заборгованості в сумі 14 000,00 грн. на підставі  пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

Проте, відповідач з висновками не погодився, посилається на те, що строк настання виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за отриману металопродукцію по видатковій накладній № СС-0000115 від 30.05.06р. не визначений, тому вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання даного грошового зобов'язання, є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає такі твердження безпідставними та такими, що спростовуються документальними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 Договору сторони передбачили, що Покупець сплачує Продавцю, відповідно до виставленого рахунку, 100 % передоплати вартості партії продукції.

На виконання пункту 4.1 Договору відповідачу виставлені рахунок-фактура № СС-0000216 від 17.05.06р. на суму 49 062,00 грн. з визначеним строком сплати –до 19.05.06р. (а.с. 75) та рахунок-фактура № СС-0000237 від 29.05.06р. на суму 51 948,00 грн. з визначеним строком сплати –до 31.05.06р.

У видатковій накладній № СС-0000102 від 17.05.06р., на підставі якої відповідач отримав металопродукцію, в якості замовлення зазначено - рахунок-фактура № СС-0000216 від 17.05.06р.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за згодою сторін можлива зміна строку оплати за поставлену продукцію, при цьому обумовлений строк вказується у відповідній специфікації.

Згідно гарантійного листа за № 154 від 17.05.06р.  ВАТ «Лозівський завод металоконструкції»просив позивача надати відстрочку платежу згідно рахунку-фактури № СС-0000216 від 17.05.06р. на суму 49 062,00 грн. з гарантованою сплатою до 25.05.06р. (а.с. 17).

Отже, строком виконання грошового зобов'язання по видатковій накладній № СС-0000102 від 17.05.06р. з урахуванням гарантійного листа за № 154 від 17.05.06р є 25.05.06р.

Згідно наданих відповідачем уточнень до апеляційної скарги відповідачем факт прострочення  зобов'язання по сплаті продукції за видатковою накладною № СС-0000102 від 17.05.06р. визнається.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем також отримана металопродукція за видатковою накладною № СС-0000115 від 30.05.06р. на суму 51 948,00 грн., яка містить посилання на рахунок-фактуру № СС-0000237 від 29.05.06р.  (а.с. 19).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Договору відповідачу до сплати виставлений рахунок-фактура № СС-0000237 від 29.05.06р. на суму 51 948,00 грн. з визначеним строком сплати –до 31.05.06р. (а.с. 74).

Ніяких інших документальних доказів на підтвердження зміни строку оплати за видатковою накладною № СС-0000115 від 30.05.06р. матеріали справи не містять.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № СС-0000115 від 30.05.06р. визначений датою 31.05.06р.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він начебто не отримував рахунок-фактуру № СС-0000237 від 29.05.06р.,оскільки позивачем до матеріалів справи додана банківська виписка, якою підтверджується факт сплати відповідачем відповідних грошових сум з призначенням платежу –по рахунку № СС-0000237 від 29.05.06р. (а.с. 64-72).

За таких обставин, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті отриманої продукції за видатковою накладною № СС-0000115 з 31.05.06р.

Відтак, відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, 3% проценти річних в сумі 2 430,75 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11 460,96 грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Представлений відповідачем в уточненнях до апеляційної скарги контррозрахунок суми річних та інфляційних колегією суддів не приймається, оскільки він необґрунтований, не підтверджений документальними доказами, та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 430,75 грн., інфляційних витрат в розмірі 11 460,96 грн. обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2008 року по справі № 47/341-08 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України,  статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лозівський завод металоконструкції», м. Лозова, Харківська область  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2008  р. по справі                  № 47/341-08 залишити без змін.   

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді