Постанова

від 04.03.2013 по справі 810/655/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року 810/655/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мить" доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мить" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0003911530.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом протиправно зроблено висновки про порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 2 від 03.06.2011 та № 7 від 21.06.2011 з датою їх виписки понад 365 календарних днів, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, до якої було включено зазначені податкові накладні, подана у відповідності до вимог податкового законодавства. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство, у зв'язку з чим просив суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У письмових запереченнях, наданих до суду, відповідач позову не визнав та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, тому підстави для його скасування відсутні.

04 березня 2013 року представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мить" є юридичною особою та зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, місцезнаходження: 08662, Київська область, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 13739050.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 23.02.2011 № 381.

Так, 19 липня 2011 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року з 10:28:00 по 10:29:00, що підтверджується копією роздруківки з програми "Бест Звіт Плюс" про час відправлення декларації з ПДВ та додатків до неї в електронному вигляді.

23 липня 2011 року о 04:48:23 вказана податкова декларація з додатками до неї позивача доставлена до центрального рівня Державної податкової адміністрації України, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи копій квитанцій № 1.

У даних квитанціях зазначено, що податкова декларація з ПДВ, розрахунок коригування сум ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також реєстр отриманих та виданих податкових накладних не прийнято, оскільки було виявлено наступні помилки: організація відсутня в реєстрі ЄДРПОУ - 13739050, код ДПІ 000, організація не зареєстрована в ДПІ.

При цьому, 15.11.2011 з 12:37:00 по 12:38:00 вказана податкова декларація з додатками до неї доставлена до районного рівня Державної податкової служби України із зауваженнями "попередження - закінчення подання форми 20.07.2011", про що свідчать дані наявних в матеріалах справи копій квитанції №2 та роздруківки з програми "Бест Звіт Плюс" про час відправлення декларації з ПДВ та додатків до неї в електронному вигляді.

З метою захисту свого контрагента - ПАТ "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" 29.08.2012 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2011 року.

В подальшому, Васильківською ОДПІ Київської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року ТОВ "Мить", за результатами якої складено Акт №1044/1502/13739050 від 21.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту включено суму 64136 грн. по податкових накладних з датою виписки понад 365 календарних днів, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 64136 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №1044/1502/13739050 від 21.09.2012 Васильківською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2012 №0003911530, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 80170 грн., з яких: 64136 грн. - за основним платежем; 16034 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає, що з боку позивача не було порушень норм податкового законодавства, а вказане вище податкове повідомлення-рішення було прийнято протиправно з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. Податковим кодексом України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у статті 48 Податкового кодексу України.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.8-49.14 статті 49 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

В силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Так, підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

При цьому, порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Так, пунктом 7.5 Інструкції № 233 передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з пунктом 7.6 Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як було встановлено судом, 19.07.2011 позивач засобами електронного зв'язку направив до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року. Але, згідно з квитанціями №1 від 23.07.2011 зазначена декларація не була прийнята податковим органом, оскільки були виявлені певні помилки.

Також судом було встановлено, що позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року та прийняття на районному рівні ДПС України 15.11.2011, що підтверджується копіями квитанції №2 та роздруківки з програми "Бест Звіт Плюс" про час відправлення декларації з ПДВ та додатків до неї в електронному вигляді. При цьому, в даній квитанції не зазначено, як це передбачено п. 7.6 Інструкції № 233, що податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року не прийнята податковим органом.

Отже, отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Крім того, судом встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року позивачем вказано усі необхідні відомості та реквізити, як це визначено пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Але при цьому, суд акцентує увагу на тому, що пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Проте, судом встановлено, що Васильківською ОДПІ Київської області ДПС не було прийнято жодного рішення про невизнання податкової звітності позивача з ПДВ за червень 2011 року, що є порушенням вимог ст. 49 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем було сплачено до бюджету суму ПДВ за червень 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №335 від 04.08.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи положення вищевказаних норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Водночас таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що позивач реалізував своє право на включення, сплаченого ним у ціні товару податку на додану вартість у розмірі 64136 грн. за податковими накладними № 2 від 03.06.2011 та № 7 від 21.06.2011 до податкового кредиту, в межах строку, визначеного Податковим кодексом України, а тому, враховуючи попередні висновки суду щодо вчинення позивачем усіх необхідних дій передбачених статтею 201 Податкового кодексу України, суд зазначає, що позивач діяв правомірно, включивши сплачені суми податку в податковий кредит за червень 2011 року в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, оскільки податковим органом не було прийнято рішення про невизнання податкової звітності позивача з ПДВ за червень 2011 року, яка направлена 19.07.2011 року о 10-29 до Васильківської ОДПІ Київської області ДПС, відповідно до вимог статті 49 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мить" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05 жовтня 2012 року № 0003911530.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мить" сплачений судовий збір у розмірі 641 (шістсот сорок одна) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.