Ухвала

від 11.02.2009 по справі 41/40-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/40-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

Без представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з  клопотанням за вих. № 23 від 21.01.09 року, яким просить суд роз'яснити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.08 року у справі № 41/40-09, якою судом вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному підприємству "Реарді" та знаходяться на його розрахункових рахунках в банківських установах в межах суми позовних вимог - 389012,13 грн.

Клопотання обгрунтоване тим, що постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.01.09 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.08 року у справі № 41/40-09 в зв'язку з тим, що виконавчий докумет не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, в його резолютивній частині не зазначено, на які саме рахунки приватного підприємства "Реарді" потрібно накласти арешт.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 86, 87, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Роз'яснити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.08 року у справі № 41/40-09, про що зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - закон), одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, процесуальний порядок якого врегульований гл. 5 (ст. ст. 50-62) та гл. 6 (ст.  ст. 63-66) закону.

Державний виконавець, згідно ст. 5 Закону, при здійснені виконавчого провадження має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації (ст. 50 Закону) та передбачає проведення виконавчих дій щодо виявлення майна, його арешту, вилучення та примусовій реалізації.

Виявлення відбувається шляхом збору інформації про місце знаходження майна боржника. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (пункт 5.1.1.) передбачає, що виявлення майна здійснюється шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо.

Арешт - це судова заборона вільно розпоряджатися власним майном.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках (вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах).

Арешт на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів може бути накладений на кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій та стягнення виконавчого збору. Якщо в постанові державного виконавця не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеною постановою, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Відповідно до ст. 63 Закону, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться у фінансових установах, в порядку, передбаченому Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у триденний строк.

Арешт на майно боржника може здійснюватись у відповідності із ст. 67 господарського процесуального кодексу україни як засіб забезпечення позову. Тобто накладення арешту на майно має метою його збереження до набрання судовим рішенням законної сили або до винесення ухвали про скасування чи зміну способу забезпечення позову. Особливість такого провадження полягає у відсутності в коментованому Законі регламентації цього процесу, його оплати, фактичної неможливості назвати відповідача в справі боржником до винесення судового рішення. В такому випадку держаний виконавець зобов'язується забезпечити належне зберігання майна і повинен повідомити відповідний суд про вжиті заходи.

З наведеного випливає, що у разі відсутності в ухвалі суду про вжиття заходів до забезпечення позову посилання на певний розрахунковий рахунок сторони у справі, на грошові кошти якого має бути накладений арешт, державний виконавець зобов'язаний у відповідності із вищезазначеними нормами права у встановленому порядку вжити заходів щодо виявлення всіх рахунків, що належать боржнику у банківських установах та накласти арешт на грошові кошти на цих рахунках в межах суми, зазначеній в ухвалі суду.