Постанова

від 11.03.2013 по справі 5011-52/15621-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа№ 5011-52/15621-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача: Грицаєнко К.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: представник - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000»

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року

у справі №5011-52/15621-2012 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000»

про стягнення 340 397,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» про стягнення 340 397,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №-10/07/12 від 10.07.2012 року та Договору поставки №-25/07/12 від 25.07.2012 року по оплаті поставленого товару.

Позивачем неодноразово подавалась заява про зменшення розміру позовних вимог, за останньою редакцією якої просив суд стягнути з відповідача 250 962, 00 грн. основного боргу, 9 526, 06 грн. пені та 1 903, 45 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-52/15621-2012 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" 250 962 (двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. боргу, 9 493 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 79 коп. пені, 1 890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) грн. 11 коп. 3 % річних та 6 806 (шість тисяч вісімсот шість) грн. 61 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 49 ГПК України, відповідно до вимог якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 08800760.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (покупець) було укладено договір на поставку №-10/07/12, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача) товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: 15803-020 - поліетилен низької щільності високого тиску, вищий сорт.

Відповідно до п. 2.4. договору №-10/07/12 від 10.07.2012 року вартість договору - 274 782, 00 грн. в тому числі ПДВ - 45 797, 00 грн.

Встановлено, що 25.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімформація" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (покупець) було укладено договір на поставку №-25/07/12, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача) товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: Lotrene Q 1018N -лінійний поліетилен низької щільності, вищий сорт, виробництва Qapco, Qatar.

Пунктом 2.4. договору №-25/07/12 від 25.07.2012 року передбачено, що вартість договору - 288 000, 00 грн. в тому числі ПДВ - 48 000, 00 грн.

Згідно п. 3.1., п. 3.3. договорів товар повинен бути повністю поставлений відповідачеві протягом тижня після укладення договору (оплати, укладення договору інше). Датою поставки товару є дата його передачі позивачем відповідачу.

Відповідно до п. 5.1. договорів покупцем здійснюється оплата за товар за визначеною п. 2.2 цих договорів ціною згідно рахунку-фактури шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача по реквізитам, вказаним в п.13 протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

У п. 6.1. договорів встановлено, що датою передачі товару вважається дата вручення товару на складі позивача, що підтверджується документально. Товар приймається: за кількістю -згідно з видатковою накладною; за якістю -згідно з сертифікатом якості виробника, що додається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 590 982, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000291 від 10.07.2012 року на суму 26 808, 00 грн. та №РН-0000297 від 12.07.2012 року на суму 247 974, 00 грн., № РН-0000332 від 26.07.2012 року на суму 288 000, 00 грн., № РН-0000298 від 12.07.2012 року на суму 28 200, 00 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 590 982, 00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 250 962, 00 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами поставки № -10/07/12 від 10.07.2012 року та № -25/07/12 від 25.07.2012 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 250 962, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.7. договорів сторони передбачили, що у випадку недотримання терміну оплати партії товару, вказаного в п. 5.2., відповідач зобов'язується виплатити позивачеві пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачеві, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 9 526, 06 грн. пені та 1 903, 45 грн. 3 % річних.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних частково у розмірі 1 890, 11 грн. за простроченням виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Крім цього, судова колегія, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня частково у розмірі 9 493, 79 грн. за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 49 ГПК України, відповідно до вимог якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, апелянт зазначає про те, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції ціна позову складала 340 397,37 грн., а судовий збір було сплачено позивачем у розмірі 6 808,00 грн.

Як вже було встановлено вище, позивачем неодноразово подавалась заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач здійснював погашення заборгованості, за останньою редакцією якої просив суд стягнути з відповідача 250 962, 00 грн. основного боргу, 9 526, 06 грн. пені та 1 903, 45 грн. 3 % річних, що разом становить 262 391,51 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював погашення заборгованості частково вже після подання позивачем позовної заяви до суду, у зв»язку з чим після подання позову зменшив позовні вимоги (а.с. 110).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (в редакції від 16.01.2013 року), зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач здійснював погашення заборгованості частково вже після подання позивачем позовної заяви до суду, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог лише в частині часткового задоволення розміру пені в сумі 9 493,79 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-52/15621-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-52/15621-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Пашкіна С.А.

Руденко М.А.