Постанова

від 13.03.2013 по справі 5019/1978/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5019/1978/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Карпець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод" від 01.02.2013 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.13 р. у справі № 5019/1978/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод"

про стягнення заборгованості в сумі 56 573 грн. 02 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.П. - юрисконсульт, довіреність в справі;

від відповідача: Голубока Т.В. - представник, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.01.2013 р. у справі № 5019/1978/12 (суддя Торчинюк В.Г.) повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод" та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 656 грн. 92 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 52 916 грн. 10 коп. заборгованості за перетоки реактивної енергії. При прийнятті рішення суд виходив з того, що борг за договором від 23.10.2009 р. № 492 за спожиту у листопаді 2012 року електричну енергію в сумі 3 656 грн. 92 коп. та перетоки реактивної енергії за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та листопад 2012 року в сумі 52 916 грн. 10 коп. підтверджений належними доказами; докази погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не представлені.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод" звернулося з апеляційною скаргою від 01.02.2013 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2013 р. у справі № 5019/1978/12 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" відмовити, посилаючись на те, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим. Судом першої інстанції неповно з'ясовано умови виникнення у споживача (відповідача) обов'язку по оплаті реактивної електроенергії. Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії передбачено додатком № 8 до договору № 492 від 23 жовтня 2009 року, який укладено між сторонами, а також пунктом 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами від 17.01.2002 № 19. Згідно вимог абз. 2 додатку № 8 до договору № 492 від 23.10.2009 р., розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку по одній площадці 5000 кВт х год. та більше. Аналогічне положення міститься у пункті 3.1. Методики. Отже, будь-який споживач (у тому числі відповідач) повинен оплачувати реактивну електроенергію лише у випадку середньомісячного споживання активної енергії в обсязі понад 5000 кВт/год. Всього відповідачем спожито кВт. год. - 3995 кВт. год. за період жовтень 2011 - листопад 2012 року (за даними позивача). Отже, середньомісячні показники споживання відповідачем активної електроенергії є меншими 5000 кВт./год. Відповідно відсутні як договірні так законодавчі підстави для нарахування та стягнення із відповідача плати за споживання реактивної електроенергії. Суд неповно дослідив додаток № 8 до договору № 492, не звернув увагу на фактичні обсяги споживання відповідачем активної електроенергії, відповідно не було повно з'ясовано умови виникнення у споживача (відповідача) обов'язку по оплаті реактивної електроенергії; неповно з'ясував підстави обчислення плати за спожиту реактивну електроенергію. У додатку № 8 до договору № 492 показник економічного еквівалента реактивної потужності ЕЕРП (у відповідній формулі він позначений літерою Б) сторони погодили лише до 31.12.2010р. На виконання вимог вказаного пункту позивач не виконав нового розрахунку ЕЕРП, тому будь-які нарахування реактивної енергії після 31.12.2010 р. об'єктивно неможливі. Суд не дослідив підстави обчислення плати за спожиту реактивну електроенергію, які передбачені спірним договором та пунктами 3.5., 3.6. Методики, також не повно досліджено розрахунок суми позову. Розрахунок боргу є необґрунтованим та незрозумілим. Визначити, як виникла заборгованість за реактивну енергію та за якими розцінками така заборгованість нараховується із поданого позивачем розрахунку неможливо. Судом не повно досліджено обставини відключення споживача (відповідача) від електропостачання. У позовній заяві та у розрахунку суми позову позивач вказує на наявність боргу за активну та реактивну електроенергію за листопад 2012 року, коли споживач уже був відключеним від електропостачання (нарядом від 26.10.2012 р., який позивач додає до позовної заяви, підтверджується відключення споживача від електропостачання). Об'єктивно борг у споживача не міг виникнути у листопаді 2012 року. При ухваленні рішення судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положення пунктів 3.1 та 5.9. Методики. Суд не звернув увагу, що відповідачу вперше було нараховано плату за реактивну електроенергію у жовтні 2011 року, як наслідок, судом прийнято рішення про стягнення боргу за реактивну електроенергію без застосування коефіцієнтів, які передбачені пункт 5.9. Методики. Судом не було застосовано пункти 5.5., 3.6. Методики, які передбачають перегляд електропередавальною організацією один раз на два роки значення показника ЕЕРП (економічного еквівалента реактивної потужності) для розрахунку плати за реактивну електроенергію; допущено порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України, так як заборгованість за електроенергію, яка стягнута з відповідача рішенням суду, не підтверджена жодними первинними документами, що є порушенням ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Позивач - Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2013 р. у даній справі - без змін, посилаючись на, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Розрахунок на підставі, якого проводяться нарахування реактивної електроенергії для нових споживачів - за даними проектної організації визначаються з даних обсягів споживання, які подаються споживачем та оформляються Додатком № 1 до договору про постачання "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу". Згідно Додатку № 1 до договору № 492 споживачем заявлено очікуванні обсяги споживання активної електроенергії в четвертому кварталі - 58 тис. кВт.год., дозволеною потужністю 800 кВт. Оскільки 58 тис. кВт. год. значно перевищують 5 тис. кВт. год., то енергопостачальником правомірно були проведенні розрахунки нарахувань реактивної електроенергії для нових споживачів враховуючи дані проектної організації. Згідно проектної документації споживача - дозволена потужність споживача - 800 кВт. У відповідності до п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний календарний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року подає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. Оскільки відповідач жодного разу не повідомляв енергопостачальника про зміни очікуваного споживання електричної енергії додаток № 1 до договору - щодо заявлених обсягів залишені не змінні. Згідно завдання № 338 від 28.09.2009 р. за листом споживача було встановлено лічильник на реактивну електроенергію. Згідно п. 8 Додатку № 8 до договору споживач зобов'язаний письмовим повідомленням забезпечувати передачу показань розрахункових електролічильників реактивної електроенергії за розрахунковий період згідно з договором. Покази засобів обліку споживача фіксуються споживачем 21 числа кожного місяця та вибірково контролюються постачальником електричної енергії. Оскільки споживач не звітувався у відповідності до договору щодо споживання активної та реактивної електроенергії дані, щодо такого споживання були зафіксовані енергопостачальником, актом від 28.10.2011 р.; завданням на зняття показників лічильника від 19.10.2011 р.; завданням на відключення споживача від електропостачання від 26.10.2012 р. саме на підставі зафіксованих показників енергопостачальником і були виписані рахунки до оплати. Сума заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі - 3 656, 92 та заборгованість за перетоки реактивної електроенергії у розмірі - 52 916,10 грн. є наявною та не спростована жодними документами. Суд першої дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення даної суми заборгованості. Споживання активної електроенергії відповідачам - є неритмічним: активна електроенергія в травні 2010 р. в кількості - 11711 кВт. та в червні 2010 р. в кількості - 5452 кВт. год., що теж є більше 5000 кВт. год. за даними робочих місяців. Оскільки споживачем подавались лише показники споживання активної електроенергії, відомості щодо споживання реактивної електроенергії у енергопостачальника були відсутні - рахунок на реактивні перетоки не виписувався. Лише при зняті показників 19.10.2011 р. енергопостачальником були зчитанні дійсні показники з активного та реактивного засобів обліку на підставі і яких виписаний рахунок до оплати; щодо виписаного рахунку за листопад 2012 року, коли споживач уже був відключений від електропостачання нарядом від 26.10.2012 р., зазначено, що відключення відбулось 31.10.2012 р. після розрахункового періоду, рахунок з показниками, які зазначені в завданні на відключення виписаний 20.11.2012 р., який споживач мав оплатити до 27.11.2012 р. Висновки суду є підставними, обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним, необгрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав, зазначених у поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просила його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно пунктів 1.3, 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго", затвердженого 07.04.2011 р., Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго", відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства"; товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (а.с. 62-63).

23 жовтня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод" (споживач) укладено договір № 492 про постачання електричної енергії та додатки до нього (а.с. 8-17).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 800 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії, здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 8 на звороті).

Пунктом 2.1 договору передбачено що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно підпунктів 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного між сторонами 23 жовтня 2009 року; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (а.с. 9).

Оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків" (пункт 8.1 договору) (а.с. 12).

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору розрахунковий період це період часу, який починається в 00-00 год. 21 числа кожного місяця і триває до 00-00 год. 21 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (а.с. 15).

Пунктом 2 додатку № 4 до договору встановлено, що покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 21 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються постачальником). Після зняття показників засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого для після зняття показників і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Згідно пункту 8.2 договору розрахунок величини плати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника і споживача здійснюється у порядку, визначеному додатком № 8 "Про порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії" (а.с. 12).

Відповідно до пункту 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору № 492 про постачання електричної енергії ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" у листопаді 2012 року поставило ТзОВ "Балашівський щебеневий завод" електричну енергію в кількості 3 219 кВт. год. на загальну суму 3 656 грн. 92 коп., у зв'язку з чим останньому був виставлений рахунок за активну електроенергію № 9779136952 від 20 листопада 2012 року на суму 3 656 грн. 92 коп. (а.с. 31)., а також рахунки за реактивні перетоки електроенергії за жовтень-листопад 2011 р. та листопад 2012 року на загальну суму 60 425 грн. 86 коп., в тому числі пеня - 7 509 грн. 76 коп. (а.с.18 - 31), з урахуванням розрахункового періоду встановлено пунктом 1 додатку № 4 до договору.

Отримання рахунків відповідачем підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2013 р.

Однак, відповідач ТзОВ "Балашівський щебеневий завод" всупереч умовам договору про постачання електричної енергії № 492 від 23.10.2009 р. свій обов'язок щодо своєчасної оплати вказаних рахунків не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість.

Як вбачається з наряду на Підключення/Відключення від 26.10.2012 р. відповідача ТзОВ "Балашівський щебеневий завод" 31.10.2012 р. було відключено від постачання електроенергії у зв'язку із виникненням боргу та його несплатою останнім (а.с. 43).

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем за активну та реактивну електроенергію за договором № 492 від 23.10.2009 р. становить 56 573 грн. 02 коп. (60 425, 86 - 7 509, 76 (пеня) = 52 916, 10 (за реактивну) + 3 656, 92 (за активну) = 56 573, 02), яка підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 стаття 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що основна заборгованість в сумі 56 573 грн. 02 коп., визначена позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджена належними доказами, доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Відповідачем не надано жодних документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано умови виникнення у споживача обов'язку по оплаті реактивної електроенергії, апеляційним судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт. год. та більше. Середньомісячне споживання, визначається як правило, за даними року, що передує розрахунку ЕЕРП; для сезонних споживачів - за даними періоду сезонної роботи; для неритмічно працюючих підприємств - за даними робочих місяців; для нових споживачів - за даними проектної організації.

Як вбачається з пунктів 3, 4 завдання на проектування Робочого проекту "Відновлення зовнішнього електропостачання Балашівського щебеневого заводу в с. Балашівка Березнівського району" (а.с. 115-128), вид будівництва - нове, початок будівництва - 2008 р.(а.с. 118).

Пунктом 13 Технічних умов № 148 на електропостачання передбачено, компенсацію реактивної потужності - визначити проектом.

Отже, за даними проекту, відповідач є новим споживачем, у зв'язку з чим розрахунки по реактивній електроенергії для нього мають проводитись відповідно до даних проектної організації.

Додатком № 1 до договору № 402 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" споживачем заявлено очікуванні обсяги споживання активної електроенергії в четвертому кварталі - 58 тис. кВт. год., дозволеною потужністю 800 кВт. (а.с.14)

Оскільки 58 тис. кВт. год. значно перевищує 5 тис. кВт. год., позивачем правомірно проведені розрахунки нарахування реактивної електроенергії. У зв'язку із не повідомленням відповідачем позивача про зміни очікуваного споживання електричної енергії, додаток № 1 до договору не змінювався.

Крім того, як вбачається з рахунків за травень-червень 2010 р., споживачем (відповідачем) споживалася електроенергія в травні 2010 р. в кількості - 11711 кВт., в червні 2010 р. в кількості - 5452 кВт. год. (а.с. 129-134), що також є більше ніж 5000 кВт. год.

Договір з усіма додатками підписаний обома сторонами, його умови згідно статті 628 ЦК України визначалися на розсуд сторін і погодженні ними, а отже є обов'язковими до виконання.

Оскільки зміни до договору не вносилися і він є діючим згідно пункту 10.4 цього договору, нарахування позивачем сум за перетоки реактивної електроенергії по зазначеним тарифам є правомірним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2013 р. у справі № 5019/1978/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балашівський щебеневий завод" від 01.02.2013 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк