Постанова

від 16.02.2009 по справі 29/532-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/532-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2009 р.                                                           Справа № 29/532-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко К.В. дов. б/н від 05.09.08р.; Булижин І.В. дов. б/н від 05.09.08р.

відповідача -  Костіна Н.А., довіреність б/н від 12.12.08р.; Євлахов Г.А., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Універсал-Сервіс, ЛТД», м. Дергачі, Харківська область  (вх. № 18 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.08 р. по справі № 29/532-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Комунпроект», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Універсал-Сервіс, ЛТД», м. Дергачі, Харківська область

про розірвання договору та стягнення 92040,00 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд розірвати договір № 1 від 17.10.07р., укладений між сторонами по справі, стягнути з відповідача попередню оплату за договором в сумі 92 040,00 грн., зобов'язати відповідача повернути позивачу давальницьку сировину (сталь) в кількості 43340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн., передану йому для виготовлення дисків, витребувати у відповідача докази наявності у нього давальницької сировини в кількості 43 340 кг, що була передана позивачем на виконання договірних зобов'язань 19.10.07р. за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2008р. по справі                  № 29/532-08 ( суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір № 1 від 17.10.07р., укладений між ТОВ «Інженерний центр «Комунпроект»та ТОВ  «НВФ «Універсал-Сервіс, ЛТД». Стягнуто з відповідача на користь позивача давальницьку сировину (сталь) у кількості 43 340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн. передану йому для виготовлення дисків, а також суму попередньої оплати у розмірі 92 040,00 грн., держмита у розмірі 1 090,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.  

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з'ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що він не отримував від позивача позовної заяви; судом не враховані положення ст. 188 ГК України, яким передбачена процедура досудового врегулювання спору; судом не прийнято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що позбавило його надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції; судом не застосовані до даних правовідносин положення цивільного законодавства про договір підряду; вказує на порушення умов договору позивачем, а саме зазначає, що позивач систематично не розраховувався по виставленим рахункам відповідача; технічна документація від позивача ним не отримана; судом не враховано положення ст. 856 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відповідач мав право притримати вже виготовлену продукцію. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не в повному обсязі було сплачено державне мито при зверненні з позовом до господарського суду.   

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. В обґрунтування наданих заперечень позивач посилається на те, що відповідач не довів обставин, на які він посилається, не надав доказів передачі рахунків позивачу; факт передачі позивачем технічної документації відповідачу підтверджується матеріалами справи; також зазначає, що норми чинного законодавства не позбавляють позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представників  сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що  17 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити партію дисків гальмових складних з двох половин, в кількості 10 штук відповідно до специфікації № 1, а замовник  зобов'язався сплатити та прийняти зазначену кількість дисків.

Загальна сума договору складає 669 960,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору диски виготовляються з давальницької сировини замовника відповідно до технічної та технологічної документації, наданої замовником.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що оплата здійснюється поетапно, шляхом передоплати на підставі рахунків виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № РН-0000417 від 13.10.2007р. замовником (позивачем) було отримано від постачальника –ТОВ «ПКФ «Азовпромсталь»давальницьку сировину (сталь) в кількості 43340 кг на суму 184 985,96 грн., ПДВ – 36 997,20 грн., всього позивачем було сплачено 226 587,91 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2007р. позивач передав відповідачу конструкторську документацію та технічні процеси на вироби.

19.10.2007р.замовник  передав виконавцю за актом прийому-передачі зазначену давальницьку сировину в кількості 43340 кг (згідно листа виконавця від 17.10.2007р.) для виготовлення дисків.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач (замовник) платіжними дорученнями № 199 від 12.12.2007р. та № 201 від 21.12.2007р. перерахував на рахунок відповідача (виконавця) попередню оплату за виготовлення дисків згідно укладеного договору на загальну суму 92 040,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання по виготовленню та поставці позивачу дисків гальмових відповідно до умов договору не  виконав.

У зв'язку зі зривом строків виготовлення дисків позивач (замовник) 06.08.08р. направив відповідачу (виконавцю ) лист за № 2008-08/314 з вимогою відвантажити диски в кількості 4 штук (в два етапи по два диски).

В свою чергу, позивачем 08.08.08р. було отримано лист від ТОВ «МИДИЄЛ М.Е.», з яким позивач 11.10.07р. уклав договір на поставку дисків.

В зазначеному листі ТОВ «МИДИЄЛ М.Е.»вимагав поставити гальмові диски негайно, оскільки несвоєчасна поставка товару може призвести до зриву виконання міжнародного договору та сплати штрафних санкцій в значних розмірах..

На виконання вимоги контрагента позивач 08.08.08р. звернувся до відповідача з вимогою припинити роботи по виготовленню дисків за договором № 1 від 17.10.08р. та терміново відвантажити на адресу позивача залишок матеріалів і продукції незавершеного виробництва.

Крім того, пунктом 1.3 договору встановлений строк поставки продукції –5 місяців з моменту надання технічної документації, яка була передана відповідачу 17.10.07р.

Отже, партія дисків повинна була поставлена позивачу не пізніше 17.03.08р.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Але відповідач вимоги позивача не виконав, обумовлену умовами договору продукцію не поставив, залишок матеріалів (давальницьку сировину), передану йому для виготовлення дисків, у кількості 43 340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн.  не передав, попередню оплату в сумі 92 040,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача попередньої оплати за договором в сумі 92 040,00 грн., та зобов'язання відповідача повернути позивачу давальницьку сировину (сталь) в кількості 43340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн. документально та матеріально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції, враховуючи, що невиконання відповідачем зобов'язань по виготовленню та поставці дисків безпосередньо пов'язано з відповідними зобов'язаннями позивача перед його контрагентом, що спричиняє збитки двом господарюючим суб'єктам та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору,  визнав позовні вимоги в частині розірвання договору № 1 від 17.10.07р., укладеного між сторонами по справі правомірними, обґрунтованими матеріальними нормами права та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

Проте, відповідач з висновками господарського суду не погодився, в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач систематично всупереч умовам Договору (пункту 3.1 ) не розраховувався по рахункам відповідача, а також не надав технічну документацію, обумовлену пунктом 1.3 Договору, тобто не виконував прийняті на себе зобов'язання.

Колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки вони не підтверджуються документальними доказами, та не відповідають дійсним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.12.2007р. та 21.12.2007р. перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за виготовлення дисків відповідно до умов Договору на загальну суму 92 040, 00 грн. (а.с. 36, 37).

Будь-яких доказів наявності рахунків та їх направлення позивачу матеріали справи не містять, відповідачем не надано доказів неодноразового звернення до позивача з вимогою щодо сплати по начебто виставленим рахункам.

Колегія суддів не приймає та не досліджує надані відповідачем до апеляційної скарги листи та копії рахунків-фактури, оскільки відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Проте, відповідачем не надано належних доказів поважності причин, з яких зазначені документи не були представлені до суду першої інстанції. Посилання відповідача  на відрядження керівника не може вважатися поважною причиною в розумінні зазначеної процесуальної норми.

Крім того, позивачем у відповідності до пункту 1.2 Договору передано відповідачу давальницьку сировину, з якої останній повинен був виготовити партію дисків гальмових з двох половин.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено того, що обумовлена умовами договору продукція була виготовлена своєчасно.

Твердження відповідача про те, що технічна документація, яка передбачена пунктом 1.2 Договору, не була йому передана позивачем, є хибним, оскільки спростовується письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме службовою запискою заступника директора ТОВ «Інженерний центр «Комун проект», яка підтверджує факт передачі необхідної технічної документації представнику відповідача 17.10.07р. (а.с. 15).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що зазначена службова записка не може вважатися належним доказом по справі, оскільки відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Крім того, відповідачем не доведено факту відсутності у нього технічної документації, не надано доказів звернення до позивача з вимогою про направлення йому такої документації.

Твердження відповідача про те, що він своїми силами, за власний рахунок виготовив диски, спростовується дійсними обставинами справи та наданими позивачем доказами часткової оплати робіт за спірним договором в сумі 92 040,00 грн. та доказами передачі відповідачу необхідної давальницької сировини в кількості 43 340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн.

Посилання заявника скарги на статтю. 856 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результати роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника, є безпідставним, оскільки відповідач не надав доказів виконання робі за договором          № 1 від 17.10.07р. та не представив доказів результату таких робіт, тобто продукції, що є предметом спірного договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Виконавець зобов'язується виготовити та поставити диски  строки зазначені в договорі при умові своєчасного перерахування грошових коштів (авансу, передплати) Замовником.

Позивачем на виконання умов договору перераховано 92 040,00 грн. передано відповідачу необхідної давальницької сировини в кількості 43 340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн.

Доказів того, що відповідач розпочав роботи за Договором в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що договір  № 1 від 17.10.07р. за своєю суттю є договором, який містить ознаки як договору поставки, так і договору підряду.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник  має  право  відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Комунпроект»в частині зобов'язання відповідача повернути йому давальницьку сировину в кількості 43 340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн., передану для виготовлення дисків, а також попередньої оплати в розмірі 92 040,00 грн., обґрунтованими, доведеними належними документальними доказами, а тому правомірно визнані місцевими господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на недодержання позивачем порядку розірвання договору та досудового врегулювання спору.

Колегія суддів з наведеними доводами не погоджується та зазначає наступне.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є одним із правових наслідків порушення зобов'язання.

Недотримання процедури досудового врегулювання спору щодо розірвання договору не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог або відмови в прийнятті позовної заяви, або повернення чи припинення провадження у справі.  Недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернення до суду за захистом порушеного права.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як свідчать матеріли справи, відповідач свої зобов'язання за договором № 1 від 17.10.2007р. по виготовленню та поставці дисків не виконав, внаслідок чого позивач порушив свої договірні зобов'язання перед його контрагентом ТОВ «МИДИЄЛ М.Е.», та спричинило збитки двом господарюючим суб'єктам.

Своїми листами позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою негайної поставки дисків., але ці вимоги відповідач залишив без задоволення.

Також, позивач своїм листом від 08.08.2008р. повідомив відповідача про вимоги Замовника щодо негайної поставки тормозних дисків та виставлених позивачу штрафних санкцій за зрив строків їх виготовлення, а також просив роботи за договором № 1 від 17.10.2007р. припинити, залишки продукції повернути (а.с. 40).

Але, відповідач не поставив жодного диску, давальницьку сировину не повернув, вимоги позивача не виконав.

Тобто такими діями відповідач позбавив позивача на те, що він розраховував при укладення цього Договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наведені обставини є підставою для розірвання договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача щодо розірвання договору № 1 від 17.10.2007р. є матеріально обґрунтованими, підтвердженими дійсними обставинами справи.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, та зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо відкладення розгляду справи та розглянув справу без участі представника відповідача, чим позбавив останнього реалізувати свої права, щодо надання відзиву.

Колегія суддів визнає безпідставність таких тверджень, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі визначено, що у разі неявки представників сторін у судове засідання, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України. Цим правом господарський суду скористувався та розглянув дану справу за наявними в ній матеріалами. Отже, неможливість представника відповідача прийняти участь в засіданні суду не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву та інших документальних доказів.

Посилання відповідача на неотримання ним позовної заяви та доданих до неї документів спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що зазначені документи були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, доказ їх повернення відсутні.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що доводи відповідача  стосовно несплати позивачем державного мита в частині вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу давальницьку сировину (сталь) в кількості 43340 кг загальною вартістю 226 587,91 грн. є обґрунтованими, оскільки позивачем сплачено лише 85,00 грн., як за немайновий характер спору. Але, такий спір є майновий та у відповідності до пункту 2 Декрету  Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.011993 р. повинно бути сплачено 1% від вартості визначеного майна (226 587,91 грн.), а саме 2 180,87 з відрахуванням  85,00 грн., які вже були сплачені, тому слід стягнути з відповідача в Держбюджет державного мита по позову в розмірі 2180,87 грн., в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 08.12.08р. по справі № 29/532-08 підлягає зміні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2008 року по справі № 29/532-08  по суті спору прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 526, 651, 849 Цивільного кодексу України,  статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104. статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Універсал-Сервіс, ЛТД», м. Дергачі, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2008  р. по справі                  № 29/532-08 змінити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Універсал-Сервіс, ЛТД», м. Дергачі, Харківська область (м. Дергачі в'їзд Сосновий, 27 а, к. 11, р/р 260063011752 в ХОУ ВАТ ДОБУ м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 21183938) на корить Державного бюджету 2180,87 грн. державного мита по позову.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді