Рішення

від 11.03.2013 по справі 423/2640/12

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 423/2640/12

провадження № 2/179/38/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Солодовій І.М.

за участю

позивача (відповідача) ОСОБА_1

представника позивача (відповідача) ОСОБА_2

відповідача (позивача) ОСОБА_3

представника відповідача (позивача) ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2012 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

27 грудня 2012 року позивачем уточнено вимоги позовної заяви щодо встановлення факту належності заповіту.

Позивач в позові посилається на те, що 12 квітня 2012 року померла його мати - ОСОБА_5. Після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,060 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року.

За життя мати позивача залишила заповіт від 11 жовтня 1996 року, в якому вказала позивача як єдиного спадкоємця всього свого майна.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили, оскільки заповіт не відповідає вимогам законодавства. Крім того, в заповіті допущена помилка, в ньому вказано по батькові матері - «Егорівна», хоча правильно, відповідно з усіма іншими документами - «Єгорівна».

Позивач вважає, що має право спадкувати земельну ділянку матері за заповітом. Тому позивач вимушений звертатися до суду та просить встановити факт належності заповіту ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

17 грудня 2012 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним.

Позивач в позові посилається на те, що заповіт складений ОСОБА_5 в якому вказала позивача як єдиного спадкоємця всього свого майна недійсний, оскільки до вказаних правовідносин застосовуються нормативні акти, які діяли в 1994 році. Вказаний заповіт є недійсним, оскільки він посвідчений посадовою особою, яка не була уповноважена посвідчувати заповіти у Заплавській сільській раді та заповідачеві не роз’яснено зміст ст. 535 ЦК УРСР. Тому звертається до суду та просить визнати заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 недійсним.

Позивач (відповідач) - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд звернути увагу на те, що вказаний заповіт мати склала ще в 1996 році та до 12 квітня 2012 року не змінювала та не скасовувала його, позивач проживав разом з матір’ю, вели спільне господарство, доглядав за нею. Позивач вважає вказаний заповіт дійсним, оскільки його мати самостійно вирішила заповісти йому все своє майно.

Представник позивача (відповідача) - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, прохала визнати за позивачем право власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом, встановивши факт належності його спадкодавцеві.

Відповідач (позивач) ОСОБА_3 - заперечив проти позову, зазначивши, що бажає щоб спадкове майно було розділене між ними порівну, оскільки він також є спадкоємцем та сином померлої. Крім того, вважає що заповіт був посвідчений неналежним чином.

Представника відповідача (позивача) - ОСОБА_4 прохав відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Представник відповідача (позивача) вважає, що у секретаря Заплавської сільської ради були відсутні повноваження щодо посвідчення заповіту від імені ОСОБА_5, також спадкодавцеві не були зрозумілі норми ст. 534, 535 ЦК України, які вказані в заповіті. Виходячи з наведеного представник відповідача (позивача) вважає, що вказані обставини не відповідали вільному волевиявленню спадкодавця щодо розпорядження своїм майном.

Раніше в судовому засіданні представник відповідача - Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області пояснив, що заповіт, який складено ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 внесено до реєстру заповітів Заплавської сільської ради, згідно книги вчинення нотаріальних дій зареєстровано за № 74. Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 останнім часом постійно проживав разом із матір’ю, піклувався про нею.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 118 ЦК України встановлено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а. с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції 1996 року) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів посвідчують заповіти.

У заповіті від 11 жовтня 1996 року, посвідченому секретарем Заплавської сільської Ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області та внесеному в реєстр за № 74, ОСОБА_6 вказала свого сина ОСОБА_1, як спадкоємця всього її майна (а. с. 118). В судовому засіданні учасниками процесу був оглянутий оригінал заповіту, який в копії долучено до матеріалів справи.

З Форми № 1 до п. 10 тимчасової інструкції видно, що паспорт серії АК № 124295 від 06 травня 1998 року виданий на ім’я - ОСОБА_5 (а. с. 90).

ОСОБА_5 померла 12 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 449739, актовий запис № 08 (а. с. 25).

Після смерті ОСОБА_5, позивач - ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але листом державного нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з тим, що заповіт не відповідає вимогам законодавства (а. с. 3).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до довідки № 294 від 25.04.2012 року виданої Заплавською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області - ОСОБА_5 постійно проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 Дніпропетровської та з нею проживав син - ОСОБА_1 (а. с. 6).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010412301574, земельна ділянка площею 4,060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області належала ОСОБА_5 (а. с. 9).

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

В судовому засіданні встановлено, що заповіт складений 11.10.1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 74 дійсно належить ОСОБА_5. Згідно книги нотаріальних дій Заплавської сільської ради вказаний заповіт значиться за № 74 (а. с. 116 - 117), відповідно до даних сільської ради заповіт не змінювався та не скасовувався. ОСОБА_1 є спадкоємцем по заповіту, який залишила померла ОСОБА_5, крім того постійно проживав разом із своєю матір’ю на час відкриття спадщини, тому має право на спадкування. Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об’єктивних доказів, що волевиявлення ОСОБА_5 щодо складання заповіту на користь ОСОБА_7 не було вільним та не відповідало її волі, спору відносно особистого підпису вказаного заповіту померлою ОСОБА_5 в учасників процесу не виникло. Тому в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 щодо визнання заповіту недійним необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 звільнено від оплати судових витрат на підставі п. 9 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом 2 групи (а. с. 5), тому судові витрати на користь держави необхідно стягнути з ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 215, 256 ЦПК України, ст. 1233-1235, 1268 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт, що заповіт від імені ОСОБА_6, посвідчений Заплавською сільською Радою народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11 жовтня 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 74, складений ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- земельну ділянку площею 4.060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 01041230157, кадастровий № 1222383000-01-001-0110.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Минівка, вул. Чапаєва, 8, ідент. номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 1355 грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук