Рішення

від 18.05.2013 по справі 423/2640/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4847/13 Справа № 423/2640/12 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т.А. Доповідач - Варенко О.П. Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, який уточнив в ході розгляду справи, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати -ОСОБА_4. Після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,060 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року.

За життя мати залишила заповіт від 11 жовтня 1996 року, в якому вказала його як єдиного спадкоємця всього свого майна.

Він у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили, оскільки заповіт не відповідає вимогам законодавства. Крім того, в заповіті допущена помилка, в ньому вказано по батькові матері - «ОСОБА_4», хоча правильно, відповідно з усіма іншими документами - «ОСОБА_4».

На підставі викладеного просить встановити факт належності заповіту ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

У грудні 2012 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, який посилається на те, що заповіт складений ОСОБА_4, в якому вона вказала ОСОБА_3 як єдиного спадкоємця всього свого майна недійсний, оскільки до вказаних правовідносин застосовуються нормативні акти, які діяли в 1994 році. Вказаний заповіт є недійсним, оскільки він посвідчений посадовою особою, яка не була уповноважена посвідчувати заповіти у Заплавській сільській раді та заповідачеві не роз'яснено зміст ст. 535 ЦК УРСР. Тому просить визнати заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 недійсним.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.

Встановлено факт, що заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений Заплавською сільською Радою народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11 жовтня 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 74, складений ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на: земельну ділянку площею 4.060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 01041230157, кадастровий № 1222383000-01-001-0110.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1355 грн. 96 коп.

З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 і, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити повністю.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов в повному обсязі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений Заплавською сільською Радою народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11 жовтня 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 74, складений ОСОБА_4, відповідно до даних сільської ради заповіт не змінювався та не скасовувався. ОСОБА_3 є спадкоємцем по заповіту, який залишила померла ОСОБА_4, крім того постійно проживав разом із своєю матір'ю на час відкриття спадщини, тому має право на спадкування.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, то суду не надано об'єктивних доказів, що волевиявлення ОСОБА_4 щодо складання заповіту на користь ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її волі, спору відносно особистого підпису вказаного заповіту померлою ОСОБА_4 в учасників процесу не виникло.

Однак, з такими висновками суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 4.060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 01041230157, кадастровий № 1222383000-01-001-0110 та ухваленим в цій частині рішенням не можна погодитись, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 (а. с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції 1996 року) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів посвідчують заповіти.

У заповіті від 11 жовтня 1996 року, посвідченому секретарем Заплавської сільської Ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області та внесеному в реєстр за № 74, ОСОБА_4 вказала свого сина ОСОБА_3, як спадкоємця всього її майна (а. с. 118).

З Форми № 1 до п. 10 тимчасової інструкції видно, що паспорт серії НОМЕР_1 від 06 травня 1998 року виданий на ім'я - ОСОБА_4 (а. с. 90).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис № 08 (а. с. 25).

Після смерті ОСОБА_4, позивач - ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але листом державного нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що заповіт не відповідає вимогам законодавства та рекомендовано звернутися до суду (а. с. 3).

Згідно до довідки № 294 від 25.04.2012 року виданої Заплавською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області - ОСОБА_4 постійно проживала по АДРЕСА_1 та з нею проживав син - ОСОБА_3 (а. с. 6).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010412301574, земельна ділянка площею 4,060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області належала ОСОБА_4 (а. с. 9).

Встановивши зазначені обставини та дослідивши у судовому засіданні оригінал спірного заповіту, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача ОСОБА_3 щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення даного факту має для позивача за первісним позовом юридичне значення, оскільки дає право реалізувати спадкові права, та відмовив у задоволенні зустрічного позову через його недоведеність.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення норм процесуального права - розгляду заяви про встановлення факту в рамках позовного провадження; щодо посвідчення заповіту неповноваженою особою; невідповідності форми заповіту вимогам законодавства, яке регламентує вчинення нотаріальних дій; неправильного застосування норм ЦК України щодо підстав визнання заповіту недійсним не можуть бути прийняті до уваги, оскільки були предметом розгляду суду першої інстанції, висновки суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог та вимог зустрічного позову, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

В ч.ч.2,3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи та пояснень позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що заповіт не відповідає вимогам законодавства, а саме існують розбіжності в по-батькові заповідача в заповіті та в свідоцтві про її смерть.

Таким чином, на час звернення позивача ОСОБА_3 до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відсутній предмет спору.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на земельну ділянку площею 4.060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 01041230157, кадастровий № 1222383000-01-001-0110 та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.88 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми судового збору, стягнутого з ОСОБА_2, а саме зменшенню суми судового збору до 114 грн.70 коп., оскільки задоволено лише вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на земельну ділянку площею 4.060 га, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 055095 від 10 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 01041230157, кадастровий № 1222383000-01-001-0110, відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року змінити в частині визначення суми судового збору, стягнутого з ОСОБА_2, зменшивши суму судового збору до 114 грн.70 коп.

В решті рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді