Постанова

від 12.02.2009 по справі 8/97

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/97

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.2009  року                                                                      Справа № 8/97

      Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді:                    Журавльової Л.І.

Суддів:                                        Бойченка К.І.

                                             Єжової С.С.

За участю секретаря

судового засідання:                Міхальчук О.А.

та

представників сторін:

від позивача:            Любченко І.Л., довіреність №б/н

                                              від 08.12.08, представник за довіреністю;

від відповідача:                      представник відповідача до судового

                                              засідання не прибув;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги:                    Акціонерного товариства закритого типу

                                             „Лісок”, м.Лисичанськ Луганської області  

на рішення                          

господарського суду                    Луганської області

від                                         23 грудня 2008 року (підписано 29.12.08)

у справі                                        №8/97 (суддя Середа А.П.)

за позовом:                                        Товариства з обмеженою відповідальністю

                                              „Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ  

до відповідача:                       Акціонерного товариства закритого типу

                                              „Лісок”, м.Лисичанськ Луганської області

про                                         стягнення 3084 грн. 12 коп.     

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” про стягнення боргу у розмірі 1817 грн. 99 коп., інфляційних нарахувань у сумі 513 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 54 грн.                  54 коп., пені у розмірі 697 грн. 64 коп. за договором купівлі-продажу №24 від 18.08.06.   

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 (суддя Середа А.П.) позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ” основний борг у сумі 1817 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 513 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 54 грн. 54 коп., пеню у сумі 697 грн. 64 коп., витрати по сплаті  державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.

18.08.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “АЛМІ” (Продавець) та Акціонерним товариством закритого типу “Лісок” (Покупець) укладено договір №24, за умовами якого продавець зобов'язався поставити канцтовари згідно витратних накладних, а покупець прийняти та оплатити товар, визначений у накладних.

Пунктом 4.1 договору №24 сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 21 календарного дня з моменту поставки.

У випадку порушення термінів оплати товару покупець сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого у термін, встановлений у цьому договорі, за кожний день прострочення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ” відпустило на користь Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” товару на загальну суму 1817 грн. 99 коп.  

З посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 610, п.п.3, 4 ст.611, ч.1 та ч.2 статті 612, 623, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом вказано, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Позов задоволено повністю.

Місцевим господарським судом з посиланням на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункт 4.2 договору №24 зазначено, що позивач вірно визначив суму пені.  

                Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 Акціонерне товариство закритого типу „Лісок”  звернулось з апеляційною скаргою №116 від 29 грудня 2008 року, оскільки   вважає, що рішення суду у частині стягнення пені підлягає перегляду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявником вказано, що згідно п.4.2 договору відповідач повинен сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості несплаченого у строк товару, за кожен день прострочення, відповідно частини 2 статті 4 Господарського кодексу України, але позивачем пеня нарахована згідно статті 358 Цивільного кодексу України із застосуванням річного строку позовної давності.

 Відзивом на апеляційну скаргу №290109/01 від 29 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ” просить апеляційну скаргу АТЗТ „Лісок” залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 23.12.08 у справі №8/97 без змін.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14 січня 2009 року у справі №8/97 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” на рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. –судді – головуючого, суддів –Бойченка К.І., Єжової С.С.  

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував  неможливість їх  подання суду  першої інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.  

 Неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду за матеріалами наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” слід задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 слід змінити з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимог даного кодексу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати  майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “АЛМІ” та Акціонерним товариством закритого типу “Лісок” укладено договір №24, за умовами якого продавець зобов'язався поставити канцтовари згідно витратних накладних, а покупець прийняти та оплатити товар.  

Пунктом 4.1 договору №24 сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 21 календарного дня з моменту поставки.

За умовами пункту 4.2 договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару покупець сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого, у термін встановлений у цьому договорі, товару за кожний день прострочення.

          Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар за витратною накладною №А-414 від 18.06.06 на суму 594 грн. 00 коп., витратною накладною №А-414 від 08.11.06 на суму           1223 грн. 99 коп., тобто на загальну суму 1817 грн. 99 коп.  

          Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Місцевим господарським судом вірно вказано, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором та вірно стягнуто основний борг у сумі 1817 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 513 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 54 грн. 54 коп..  

Висновки місцевого господарського суду про стягнення пені в сумі              697 грн. 64 коп. колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).   

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 №543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції не врахував відповідність розрахунку пені позивачем пунктам 4.1 та 4.2 договору №24, приписам пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому невірно стягнув пеню у сумі 697 грн. 64 коп.

За таких обставин, до стягнення підлягає пеня у сумі 149 грн. за розрахунком відповідача, наданим суду першої інстанції (арк. справи 38).                 У задоволенні позовних вимог по стягненню пені у сумі 548 грн. 64 коп. слід відмовити.

 На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що    апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 зміні.

Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 слід викласти в наступній редакції: „Позов задовольнити частково”.

Пункт 2 резолютивної частини рішення слід викласти в наступній редакції: „Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Лісок”, ідентифікаційний код 00377414, яке знаходиться за адресою: м.Лисичанськ, вул.Макаренко, 208 Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АЛМІ”, ідентифікаційний код 33846811, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Переяславська, 1, основний борг у сумі 1817 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 513 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 54 грн. 54 коп., пені у сумі 149 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 97 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 30 коп.”.  

 У задоволенні позовних вимог по стягненню пені у сумі 548 грн. 64 коп. відмовити.

Згідно статті 49 ГПК України на відповідача слід покласти витрати по сплаті державного мита за позовом у сумі 97 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 112 грн. 30 коп., а у решті на позивача.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ”.

Відповідно до вимог п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 „Про державне мито” сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 51 грн. 00 коп. слід повернути Акціонерному товариству закритого типу „Лісок.

Заявником апеляційної скарги платіжним дорученням №2 від 05 січня 2009 року сплачено до Луганського апеляційного господарського суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.            00 коп. Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у апеляційному провадженні Господарським процесуальним кодексом України не передбачена, а тому слід повернути Акціонерному товариству закритого типу „Лісок” помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №2 від 05 січня 2009 року, яке знаходиться в матеріалах справи.   

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.4 ст.103, п.п.3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Лісок” на рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року      у справі №8/97 змінити.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 викласти в наступній редакції: „Позов задовольнити частково”.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі №8/97 викласти в наступній редакції: „Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Лісок”, ідентифікаційний код 00377414, яке знаходиться за адресою: м.Лисичанськ, вул.Макаренко, 208 Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АЛМІ”, ідентифікаційний код 33846811, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Переяславська, 1, основний борг у сумі 1817 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 513 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі                54 грн. 54 коп., пені у сумі 149 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 97 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 30 коп.”.  

5. У задоволенні позовних вимог по стягненню пені у сумі 548 грн. 64 коп. відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АЛМІ”, м.Луганськ, вул.Переяславська, 1, код 33846811 на користь Акціонерного товариства закритого типу “Лісок”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Макаренко, 208, код 00377414 державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 51 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.      

7.Повернути Акціонерному товариству закритого типу „Лісок”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Макаренко, 208, код 00377414, з Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 51 грн. 00 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

8.Повернути Акціонерному товариству закритого типу „Лісок”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Макаренко, 208, код 00377414, з Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      С.С.Єжова   

Надруковано 5 примірників:

1.          до справи

2.          до наряду

3.          позивачу

4.          відповідачу

5.          господарському суду Луганської області

Внесено 17 лютого 2009 року