Рішення

від 10.02.2009 по справі 4/33-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/33-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10.02.2009                                                                Справа №  4/33-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом приватного підприємства "Електроексім" м. Дніпродзержинськ

Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" м. Херсон     

про   стягнення   6.296грн.46коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача  –  не з'явився

від  відповідача   - не з'явився

          Позивач звернувся з  позовом про  стягнення 5.015грн.35коп.  основного боргу,  1.123грн.53коп. пені, 128грн.52коп. втрат від  інфляції та 29грн.06коп. 3% річних, посилаючись  на невиконання відповідачем обов'язків по  своєчасних розрахунках  за отриману продукцію згідно з  договором купівлі-продажу від 11.10.2006року №2/10.

          Заявою  від 03.02.2009року №359 позивач повідомив про  часткове погашення основного  боргу  відповідачем   в сумі 3.391грн.33коп. та зменшення позовних  вимог  в цій частині. Позовні вимоги в частині  стягнення решти суми  позову  позивач підтримує та просить  розглянути  справу за відсутності представника позивача.

          Відповідач  своїм правом на судовий захист не скористався,  в засідання суду  не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  був повідомлений про  час розгляду справи, про  що  свідчить поштове повідомлення від 26.01.2009року про  вручення йому ухвали  про  порушення справи від  21.01.2009року.

          За таких  підстав, оскільки  клопотання про  відкладення розгляду справи від  відповідача не  надходило, справа відповідно до  статті 75 ГПК України розглядається без  участі представника відповідача та позивача, за наявними  в справі доказами, яких достатньо  для  вирішення спору по  суті.

          Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до справи докази, суд –

                                                    в с т а н о в и в:

          11 жовтня 2006року між приватним підприємством "Електроексім" (позивач по справі) та  товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" (відповідач) укладено  договір купівлі-продажу №2/10.

Згідно з  зазначеним договором позивач зобов'язався поставити  відповідачу, а відповідач –прийняти  і оплатити  продукцію, асортимент, ціна і кількість  якої  передбачені специфікаціями? підписаними  обома сторонами, які є  невід'ємною  частиною  договору.

Матеріали  справи свідчать  про  те, що  відповідач через  свого  представника Ільченко С.І., отримав у позивача  передбачену  договором купівлі-продажу продукцію за наступними накладними: № РН-0800748 від 07.07.2008року на суму 4.337грн.98коп.;  №РН-0800880 від 13.08.2008року на суму 180грн.00коп.; №РН-0800904 від 19.08.2008року на суму 3.959грн.82коп., №РН-0801082 від 01.10.2008року на суму 256 грн.73коп., №РН-0801113 від 08.10.2008року на суму 358грн.80коп. Всього –на суму  9.093грн.33 коп.

          Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок  суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

          Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його  прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства не встановлений інший порядок  оплати товару.

Пунктом  4.2 договору від 11.10.2008року  встановлено обов'язок відповідача  здійснити  оплату  вартості  отриманої  продукції  на протязі 20  календарних днів після отримання продукції.      

Фактично оплату вартості отриманої  продукції  відповідач  здійснив частково, сплативши позивачу 4.000грн.00коп. На день  звернення з  позовом позивач просив стягнути з  відповідача заборгованість  в сумі 5.015грн.35коп.

Відповідно до  статті 629 ЦК України укладений між  сторонами  договір від 11.10.2008року є  обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих  на себе зобов'язань,  оскільки стаття 525 ЦК України не  допускає  односторонньої  відмови  від  зобов'язання, або  односторонньої  її  зміни.

Після звернення позивача з позовом до  суду,  відповідач 12.01.2009року перерахував 3.391грн.33коп. в рахунок погашення боргу, тому провадження у справі в цій частині підлягає  припиненню  на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України  за відсутністю  предмету спору.

Станом на день  розгляду справи  відповідач  доказів перерахування  решти боргу –1.624грн.02коп., або  будь-яких  заперечень проти  позову, суду не  надав, тому    позовні вимоги в частині стягнення  1.624грн.02коп. підлягають  задоволенню.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом, тому вимоги позивача про  стягнення  128грн.52коп. втрат від інфляції, та 29грн.06 коп. 3% річних у зв'язку з  несвоєчасним перерахуванням  боргу також  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення  1.123грн.53коп. пені, суд  виходить  із  наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського  Кодексу  України визначає, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

При  укладенні договору від 11.10.2006року сторони   пунктом 6.2 узгодили,  що  в разі порушення  несвоєчасної  оплати  отриманої  продукції, покупець сплачує продавцю  пеню в розмірі 0,3% від  суми  неоплаченої продукції.

Відповідно до статті 1 Закону України  №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про  відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на користь  одержувачів цих  коштів  за прострочку  платежу пеню в розмірі, що  встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 зазначеного Закону  ( в редакції  Закону від 10.01.2002року) встановлено, що  розмір  пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від  суми  простроченого  платежу та не  може перевищувати подвійної  облікової  ставки  Національного  Банку України, що  діяла в період , за який сплачується пеня.

З урахуванням  вимог  статті 3 зазначеного Закону, розмір  пені за несвоєчасне  виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки НБУ, яка  діяла в період  прострочки.

При  зверненні з  позовом позивачем нарахована пеня з  перевищенням розміру, встановленого статтею 3 зазначеного  Закону, тому  позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають  задоволенню  частково, в сумі     246грн.20коп,  в межах   подвійної облікової  ставки НБУ, яка  діяла в період  прострочки.

З урахуванням зазначеного  вище, позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково, в сумі 1.624грн.02коп. -  основного боргу,  246грн.20коп. -пені,  29грн.06коп. –3%  річних,  128грн.52коп.- втрат від інфляції.

Судові витрати  відповідно до  статті 49  ГПК України відносяться на сторони пропорційно  від суми  задоволених вимог.

                Керуючись ст.ст.  44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.  82-85 ГПК України, суд

                                            В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги  задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш"             м. Херсон   вул.Фрунзе, 11 р/р 26005870840881 в Херсонській філії АКБ «Укрсоцбанк»м.Херсон МФО 352015 код 32125274  на користь приватного підприємства "Електроексім" м. Дніпродзержинськ  вул.Київська, 12  Дніпропетровської області   р/р 26007143779001  в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ  МФО   код 31958722  – 1.624грн.02коп.   основного боргу,  246грн.20коп. пені,  29грн.06коп. –3%  річних,  128грн.52коп. втрат від інфляції, 87грн.79коп.    витрат по сплаті  державного мита  та   101грн.56коп.   витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

3. В стягненні  877грн.33коп. пені  відмовити.                                                                      4. Припинити провадження у справі в частині стягнення  3.391грн.33коп. основного боргу.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                          Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84  ГПК України 16.02.2009року.