Ухвала

від 12.03.2013 по справі 3/513-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.03.2013 Справа № 3/513-04 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумигаз» від 28.12.2012 року № 30/3/513-04 на дії Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у справі № 3/513-04

за позовом : Дочірньої компанії « Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача : Відкритого акціонерного товариства «Сумигаз» , м. Суми

про стягнення 554064,24 грн.

представники :

позивача - не з'явився ;

відповідача - Симоненко В.Г., довіреність № 30/4 від 28.12.2012 року ;

ВДВС - Малік Я.О., довіреність б/н від 25.10.2012 року;

ВСТАНОВИВ:

20.01.2005 року Господарським судом Сумської області було винесено рішення у справі № 3/513-04 про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача 497517,18 грн.

На виконання судового рішення був виданий 31.01.2005 року наказ № 3/513-04.

Відповідач, назва якого змінилася з Відкритого акціонерного товариства «Сумигаз» на Публічне акціонерне товариство «Сумигаз», звернувся до Господарського суду Сумської області зі скаргою на дії ВДВС Сумського МУЮ, в якій просить суд скасувати постанову про стягнення з боржника ( відповідача) виконавчого збору з виконання наказу Господарського суду Сумської області від 31.01.2005 року у справі № 3/513-04, а також скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 31.01.2005 року у справі № 3/513-04, видану 15.11.2012 року державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ, в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з виконання наказу Господарського суду Сумської області від 31.01.2005 року № 3/513-04.

ВДВС у своєму відзиві на скаргу не погоджується з вимогами відповідача (боржника) і просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали скарги та інші матеріали, подані суду відповідачем та ВДВС, а також матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідачем подано суду для огляду в судовому засіданні 12.03.2012 року оригінал поштового конверту з поштовим штемпелем від 15.04.2005 року (копія його долучена до матеріалів справи) та копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року з виконання наказу № 3/513-04, виданого Господарським судом Сумської області щодо стягнення з ВАТ «Сумигаз» на користь ДК «Газ України» заборгованості в загальній сумі 497517,18 грн., яка була надіслана Відділом державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м. Суми на адресу відповідача (боржника) в цьому поштовому конверті 15.04.2005 року рекомендованим листом.

Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, який є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м. Суми, не надав суду доказів надіслання (вручення) відповідачеві копії вищезгаданої постанови і не спростував твердження відповідача, підтвердженого наданими ним доказами, що згадана постанова від 04.03.2005 року надіслана на його адресу Відділом державної виконавчої служби лише 15.04.2005 року , а отримана відповідачем лише 18.04.2005 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року, надісланій на адресу відповідача (боржника) 15.04.2005 року, запропоновано державним виконавцем боржникові добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з дня отримання даної постанови та з'явитися до державного виконавця з платіжними документами 17.03.2005 року з 9 до 12 години.

14.03.2005 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 49751,72 грн., керуючись статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржником у наданий йому постановою від 04.03.2005 року строк до 11.03.2005 року, не виконано рішення суду у добровільному порядку.

У постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року зазначено також: копію постанови направити боржнику; постанова може бути оскаржена до суду в 10- денний строк з часу її одержання.

Проте Відділом державної виконавчої служби доказів направлення цієї постанови боржнику суду не надано і твердження боржника про ненадходження до нього (неодержання ним) цієї постанови не спростовано.

Оскільки відповідач (боржник) отримав змогу ознайомитися зі змістом та датою винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2005 року лише в судовому засіданні 25.01.2013 року, коли суду разом з відзивом на скаргу була подана копія згаданої постанови, то строк її оскарження та строк оскарження постанови державного виконавця від 15.11.2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 3/513-04, виданого Господарським судом Сумської області 31.01.2005 року, в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не пропущено боржником.

Дії державного виконавця Гречки О.В. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2005 року є протизаконними і сама ця постанова є незаконною, оскільки винесена вона всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24,27,30,46 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючій на час прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору редакції) передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Статтею 27 того ж Закону (у діючій на той час редакції) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією або можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Всупереч вимогам вищезгаданих норм Закону державний виконавець надіслав боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року по примусовому виконанню наказу № 3/513-04 лише 15.04.2005 року, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року у розмірі 49751,72 грн. у зв'язку з невиконанням боржником в добровільному порядку наказу № 3/513-04 в запропонований строк (до 11.03.2005 року) взагалі не надсилав боржникові .

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючій на той час редакції) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Всупереч вимогам статті 30 згаданого Закону, державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року не пересвідчившись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року і всупереч вимогам статтей 27 та 46 того ж Закону взагалі не надіслав боржникові копію постанови про стягнення виконавчого збору від 14.03.2005 року. Більше того, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору датована 14.03.2005 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року по виконанню наказу № 3/513-04 станом на 14.03.2005 року ще не надсилалася боржникові і була надіслана лише 15.04.2005 року.

У частині другій пункту 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення , дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими у Законі, і був нереальним.

Зважаючи на вищевикладені обставини, встановлений державним виконавцем у даному випадку строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими у Законі, і був нереальним, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року, в якій боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду до 11.03.2005 року, була надіслана на адрес у боржника лише 15.04.2005 року.

За таких обставин стягнення виконавчого збору у розмірі 49751,72 грн. за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року, яка взагалі не надсилалася боржнику, а винесена без надання боржникові строку для добровільного виконання рішення, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження станом на 14.03.2005 року ще не надсилалася боржникові, є необґрунтованим та незаконним.

Між тим, згідно ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючий на той час редакції), постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. У даному випадку державний виконавець взагалі не надіслав боржникові постанову про стягнення виконавчого збору від 14.03.2005 року, позбавивши можливості боржника оскаржити ту постанову в 10-денний строк.

Статтею 46 згаданого вище Закону (в діючій на той час редакції) передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.

Тобто, згідно ст.46 Закону (в діючій станом на 14.03.2005 року редакції), в постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року державний виконавець мав право зазначити лише суму виконавчого збору, яка складала б на той день 10 відсотків від фактично стягненої суми. Оскільки станом на 14.03.2005 року державним виконавцем не було стягнуто жодної копійки на виконання рішення суду у справі № 3/513-04, то винесення ним постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2005 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 49751,72 грн., що складає 10 відсотків від суми, яка підлягає стягненню за судовим рішенням у справі № 3/513-04, суперечить вимогам ч. 1 ст. 46 Закону (в діючий на той час редакції), а отже дії державного виконавця по винесенню цієї постанови від 14.03.2005 року є протизаконними, а сама постанова є незаконною і підлягає визнанню судом недійсною.

Недійсна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не підлягає виконанню, а відтак не може бути виведена в окреме виконавче провадження.

Тому підлягає визнанню недійсною в частині виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2012 року, винесена державним виконавцем при примусовому виконанні наказу № 3/513-04, виданого 31.01.2005року Господарським судом Сумської області.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 « Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарській суд або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, … або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє .

У даному випадку доводи скаржника (боржника, відповідача) є правомірними , його скарга підлягає задоволенню, а постанови державного виконавця в оскаржуваній частині підлягають визнанню недійсними .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24,27,30,46 Закону України « Про виконавче провадження» , ст.ст. 86,121-2 ГПК України , господарський суд

УХВАЛИВ :

1.Скаргу Публічного акціонерного товариства про газопостачанню та газифікації « Сумигаз» на дії Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у справі № 3/513-04 задовольнити.

2 .Визнати недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 49751,72 грн. від 14.03.2005 року б/н, винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Зарічного районного управління юстиції м. Суми О.В.Гречкою у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 3/513-04, виданого 31.01.2005 року Господарським судом Сумської області.

3. Визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження б/н з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 31.01.2005 року у справі № 3/513-04, винесену 15.11.2012 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Малік Я.О., в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

СУДДЯ ЛЕВЧЕНКО П.І.