cpg1251
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/49/13-a
категорія 8.2.1
05 березня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Фещук А.В.,
за участю секретаря судового засідання Савич Д.В.,
за участю:
представника позивача - Ратушного С.М. (за довіреністю від 03.12.2012 р.);
представника відповідача - Кислого О.О. (за довіреністю від 03.12.2012 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р.,-
встановив:
У січні 2013 року Приватне підприємство "Житомиррадіоком" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 20355 грн., з яких: 16284 грн. - основний платіж; 4071 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000187222 від 27.11.2012 р.
Вказане рішення прийняте на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки від 12.11.2012 р. №4889/22-2/24699022/0100 на предмет фінансово-господарських взаємовідносин позивача з Приватним підприємством "Селтика" (код ЄДРПОУ 31582978) за липень 2011 року, яким зафіксовано порушення товариством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на 16284 грн. Перевіркою встановлено, що правочин укладений між позивачем та Приватним підприємством "Селтика" не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем по ланцюгу придбання у Приватного підприємства "Селтика".
Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірний період, оскільки факт виконання правочину укладеного з ПП "Селтика" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20355 грн., з яких: 16284 грн. - основний платіж; 4071 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі розміром 16284 грн. за липень 2012 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Житомиррадіоком" (далі - ПП "Житомиррадіоком") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24699022, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ у м. Житомирі).
Відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Селтика" (код ЄДРПОУ 31582978) за липень 2012 року, за наслідками якої складено акт №4889/22-2/24699022/0100 від 12.11.2012 року (далі - акт перевірки).
Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в результаті чого ПП "Житомиррадіоком" занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму розміром 16284 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 20355 грн., у тому числі 16284 грн. - за основним платежем та 4071 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ПП "Селтика".
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.
Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Селтика".
Судом встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ПП "Селтика" ("Постачальник") укладено договір поставки №01-11 від 01.11.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого "Постачальник" зобов'язується поставити та передати товар (канцелярські, сувенірна та інші товари) у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Оплата за товар проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".
Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ПП "Селтика", виконані сторонами.
На виконання умов Договору ПП "Селтика" виписано позивачу видаткову накладну та податкову накладнуна поставку товарно-матеріальних цінностей.
Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковою та видатковою накладними, товарно-транспортною накладною, довідкою про взаєморозрахунки з постачальниками, прибутковою накладною, доказами подальшого використання позивачем, придбаних товарно-матеріальних цінностей, у господарській діяльності.
Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "Селтика" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.
З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.
На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ПП "Селтика", останнім виписано видаткову та податкову накладні та надано товарно-транспортну накладну.
Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наявні у позивача первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ПП "Селтика".
Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Селтика" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.
За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0000187222 від 27.11.2012 р. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000187222 від 27.11.2012 р., - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0000187222 від 27.11.2012 р.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Житомиррадіоком" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 203 (двісті три) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 05 березня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Фещук
Повний текст постанови виготовлено: 11 березня 2013 р.
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2013 |
Оприлюднено | 19.03.2013 |
Номер документу | 29952862 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Фещук Анна Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні