Ухвала

від 22.05.2013 по справі 806/49/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2013 р. Справа № 806/49/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" березня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Житомиррадіоком" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000187222 від 27.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20355, грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000187222 від 27.11.2012 р.

Не погоджуючись з даною постановою, Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 30.10.2012 року по 05.11.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Житомиррадіоком" з питань фінансово-господарських взаємовідносин позивача з Приватним підприємством "Селтика" за липень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 4889/22-2/24699022/0100 від 12.11.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на 16284 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 27.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000187222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 20355 грн., у тому числі 16284 грн. - за основним платежем та 4071 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що 01.11.2010 року між ПП "Житомиррадіоком" (Покупець) та ПП "Селтика" (Постачальник) укладено договір поставки № 01-11, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, "Постачальник" зобов'язується поставити та передати товар (канцелярські, сувенірна та інші товари) у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Оплата за товар проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".

На виконання умов договору № 01-11 від 01.11.2010 року ПП "Селтика" виписано позивачу видаткову накладну № ЖМ-12 від 01.07.2011 року на суму 97701,57 грн., у тому числі ПДВ 16283,6 грн., згідно якої позивачу поставлено вказані товари у кількості 29414 одиниць. Вказаний у видатковій накладній товар отримано уповноваженою особою позивача відповідно до довіреності.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковою та видатковою накладними, товарно-транспортною накладною, довідкою про взаєморозрахунки з постачальниками, прибутковою накладною, доказами подальшого використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ПП "Селтика", останнім виписано видаткову та податкову накладні та надано товарно-транспортну накладну.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ПП "Селтика", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

Посилання податковим органом на нікчемність укладених договорів між позивачем і ПП "Селтика" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" березня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Житомиррадіоком" вул. Київська, 1,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014