Постанова

від 13.03.2013 по справі 19/5025/1266/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 19/5025/1266/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Берун Р.В.

відповідача: представник Мазуркевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Колективного підприємства Славутський піщаний кар'єр на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.01.13р. у справі № 19/5025/1266/12 (суддя Розізнана І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржелдорремсервіс"

до відповідача Колективного підприємства Славутський піщаний кар'єр

про стягнення 37858,74 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.13 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №19/5025/1266/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №19/5025/1266/12 від 09.01.13р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Колективного підприємства Славутський піщаний кар'єр на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржелдорремсервіс" 31629,48 грн. (тридцять одна тисяча шістсот двадцять дев'ять гривень 48 коп.) основної заборгованості, 2451,08 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 08 коп.) пені, 316,29 грн. (триста шістнадцять гривень 29 коп.) втрат від інфляції, 972,68 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 68 коп.) 3% річних та 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 31629,48 грн. основної заборгованості, 2451,08 грн. пені, 316,29 грн. втрат від інфляції та 972,68 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Колективне підприємство Славутський піщаний кар'єр звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 09.01.13р. у справі 19/5025/1266/12 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що вирішуючи питання по суті, судом не надано належної оцінки вимогам статей 857, 859 ЦК України, відповідно до яких робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що, звичайно, ставляться до роботи відповідного характеру. Зазначаючи, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували неналежне виконання робіт позивачем по ремонту дизеля, а також не доведеності причинного зв'язку між неякісним ремонтом дизеля та його поломкою судом не враховано, що саме з вини позивача, який не виконав умови договору та Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, зазначені обставини в якості доказів не надані суду, що свідчить про неповноту і необ'єктивність розгляду справи і не врахування всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні до початку розгляду апеляційної скарги по суті представник відповідача подав суду для долучення до матеріалів справи доповнення до апеляційної скарги та вручив її копію представнику позивача.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги, з врахуванням доповнень до неї, підтримав.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 09.01.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги. Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 09.01.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укржелдорремсервіс" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 459732 від 26.11.2012 року, код 35105601.

Колективне підприємство „Славутський піщаний кар'єр" зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа з присвоєним кодом ЄДРПОУ 01527494.

22.08.2011 року між ТОВ „Укржелдорремсервіс" та КП „Славутський піщаний кар'єр" укладено договір, згідно з п.1.1 якого, підрядник зобов'язується провести роботи у відповідності з додатками (специфікаціями) до договору, а замовник зобов'язується в повній мірі і своєчасно забезпечити виконання умов договору по відправці техніки на ремонт, а також оплатити суму робіт у відповідності до договору.

В п. 1.2 договору сторони погодили, що додатки (специфікації) є невід'ємними частинами договору з моменту їх підписання сторонами.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 13 вересня 2011 року до договору сторони визначили, що остаточна вартість робіт складає 81629,48 грн.

Зазначені у п.1 договору зобов'язання позивач виконав. На підставі чого був складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №8 від 17 жовтня 2011 року, підписаний двома сторонами, скріплений їх печатками та відображає вартість проведених робіт в сумі узгодженій договором.

Згідно додатку №1 від 22 серпня 2011 року до договору оплата повинна бути здійснена відповідачем у розмірі 50 % вартості робіт у вигляді передоплати та останніх 50 % на протязі десяти днів після підписання акта виконаних робіт.

Згідно п. 2.4 договору оплата робіт здійснюється замовником банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно умов, обумовлених в кожному додатку (специфікації) до договору, на підставі виставленого замовнику рахунку.

Позивачем надано суду першої інстанції для долучення до матеріалів справи рахунок №212 від 23.08.2011 р., на підставі якого проведена оплата відповідачем робіт у сумі 30000 грн. (виписка з рахунку банку від 23.08.2011 р.) та рахунок №227 від 13.08.2011 р., на підставі якого проведена оплата відповідачем робіт в сумі 20000 грн. (виписка з рахунку банку від 15.09.2011 р.).

Таким чином, відповідачем грошові зобов'язання виконані частково на суму 50000,00 грн.

Порушивши умови п. 2.4, п. п. 5.2.2, додатку №1 від 22 серпня 2011 року до договору та додаткової угоди №1 від 13 вересня 2011 року до договору, відповідач не в повному обсязі сплатив зазначену вартість робіт.

П. 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення платежу відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.

Позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачеві претензії №1 від 27.12.2011р. та претензії №2 від 09.07.2012р. Відповідей на претензії не отримано.

Відповідно до п. 4.1 договору гарантія на відремонтовані вузли і агрегати вказується в додатках (специфікації), які являються невід'ємною частиною договору.

Згідно п.5.1.1 договору обов'язком підрядника являється виконання вказаних робіт в повному обсязі і в строки, передбачені в додатках (специфікації). Пунктом 5.1.2 договору підрядник зобов'язується надати строк гарантії на виконані роботи, згідно додатку (специфікаціям), що являється невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 8.1 договір вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011 р., а в частині виконання зобов'язань по договору - до повного їх виконання сторонами.

17.10.2011 року позивачем виписаний відповідачу гарантійний талон №36, згідно якого позивач гарантує надійну роботу відремонтованого обладнання протягом 6 місяців з моменту вводу в експлуатацію.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір підряду, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

За ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Факт виконання позивачем встановлених у договорі робіт та їх вартість в сумі 81629,48 грн. підтверджується актом здачі-приймання робіт №8 від 17.10.2011р. Матеріалами справи підтверджується також наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31629,48 грн.

Судами обох інстанцій не приймаються до уваги доводи відповідача про неналежне виконання робіт по ремонту дизеля, оскільки факт передачі справного дизеля без жодних претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт від відповідача підтверджується актом здачі-приймання робіт №8 від 17.10.2011р.

Згідно зі ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Частиною 4 ст. 853 ЦК України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували неналежне виконання робіт позивачем по ремонту дизеля, а також не доведено в судах наявність причинного зв'язку між неякісним ремонтом дизеля та його поломкою.

Згідно ст.858 ЦК України відповідачу надано право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника (у разі, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру):

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Так, пунктом 6.2 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у випадку прострочки строків платежу або ремонту, винна сторона сплачує потерпілій пеню в розмірі 0,2%, але не більше двійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який начисляється пеня, за кожний день прострочки від суми невиконаного зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції правомірно вважає, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений неналежним чином, тому зробивши власний розрахунок, сума пені, що підлягає задоволенню становить 2451,08 грн. (за період з 27.10.2011 р. по 28.04.2012 р. на суму 31629,48 грн.)

Крім того, місцевим господарським судом підставно враховано, що згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із даної норми, індекс інфляції та 3% річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини, а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків у розмірі 316,29 грн. здійснений належним чином (за період з жовтня 2011 р. по березень 2012 р. на суму 31629,48 грн.), а тому судом першої інстанції задоволений правомірно.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції підставно вважає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений неналежним чином, тому, зробивши власний розрахунок, вірно вирішив, що нараховані 3% річних (за період з 28.10.2011 р. по 05.11.2012 р. на суму 31629,48 грн.) підлягають задоволенню у розмірі 972,68 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, який вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 31629,48 грн. основної заборгованості, 2451,08 грн. пені, 316,29 грн. втрат від інфляції та 972,68 грн. 3% річних.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: прийняття рішення без відповідача, позбавивши тим самим, на його думку, можливості надати додаткове обґрунтування щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду такі доводи відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з протоколу судового засідання суду першої інстанції від 24.12.12 р. (а.с.67), згідно якого судом оголошувалась перерва до 09.01.13 р., представник відповідача Андрушко А.В. був присутній у даному судовому засіданні та, у встановленому законом порядку, був повідомлений про наступне судове засідання. Про підтвердження даного факту свідчить розписка (а.с.66) з особистим підписом представника відповідача.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства Славутський піщаний кар'єр від 23.01.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 09 січня 2013 року у справі №19/5025/1266/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №19/5025/1266/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.