Рішення

від 01.03.2013 по справі 2-366/13

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2013 Справа № 2-366/13

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Скарлат О.І.,

при секретарі Багінській Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в реалізації права власності та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2012 року звернувся до суду з даним позовом , посилаючись на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. На даний час в належній позивачу квартири разом з ним зареєстрований відповідач, який доводиться позивачу племінником. Відповідач був зареєстрований в квартирі за згодою позивача з метою фактичного полегшення отримання ним освіти та медичного обслуговування. Весь час проживання відповідача стосунки між ними були неприязними. Відповідач поводив себе агресивно та аморально, зловживав спиртними напоями, на звернення до нього змінити поведінку відповідач не реагував. В 2007 році відповідач забрав свої речі та пішов з квартири у невідомому напрямку та з того часу він в квартирі не проживає, нею не користується, його особистих речей в квартирі немає.

Позивач вважає, що наявність зареєстрованої особи в квартирі, тобто відповідача , який в ній не проживає, та немає відношення, перешкоджає йому здійснювати повноваження власника квартири, сплачуючи вартість за житлово-комунальні послуги за особу, яка ними не користується. Крім того позивач вважає, що він не може в повній мірі розпоряджатися даною квартирою як власник.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження власністю шляхом скасування реєстрації в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та зобов’язати відділ громадянства , іміграції та реєстрації фізичних осіб Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти відповідача з реєстраційного обліку в належній квартирі позивачу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позов та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений про день, час та місце розгляду справи через оголошення в газеті «Час Київщини» від 08.02.2013 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - являється власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу ? частини квартири від 22.11.2000 року посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 4817 та свідоцтвом про право на спадщину №2-65 від 17.01.2007 року на 1\2 частини квартири (а.с.5-7).

Відповідно до довідки ЖЕК «Екран» від 15.01.2013 року в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані позивач -ОСОБА_1- власник квартири з 23.12.2001 року, та відповідач ОСОБА_2 з 09.12.2003 року .

Як встановлено в судовому засіданні з 2007 року відповідач не проживає в спірній квартирі, оскільки у позивача з ним виникли неприязні відносини та він забрав свої речі та пішов з квартири.

13 листопада 2012 року відповідач звернувся до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області з вимогою про примусове вселення до спірної квартири. Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2012 року проведеною перевіркою ЖРЗПЗ №6028 від 13.11.2012 року по заяві ОСОБА_5 встановлено, що в ході перевірки опитано ОСОБА_2, який пояснив, що він з 2004 року проживав в спірній квартирі з бабусею , в 2005 році після смерті бабусі ОСОБА_1 оформив право власності на спірну квартиру на себе та в 2007 році вигнав його з квартири і з того часу він там не проживає (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Саме таку правову позицію висловив Верховний суд України в своїй постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57 цс11.

Як вбачається з матеріалів позову позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження власністю шляхом скасування реєстрації в належній йому на праві власності квартирі, на підставі ст..ст.16, 316-321, 386, 391 ЦК України , при цьому не заявляючи позовні вимоги про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Отже, позивачем обраний не належний спосіб захисту свого порушеного права, а тому суд прийшов до висновку , що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.60,212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в реалізації права власності та скасування реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І.Скарлат