Постанова

від 17.02.2009 по справі 12/555/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/555/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" лютого 2009 р. Справа № 12/555/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарях судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.02.2009 р.

від позивача : Лемішко В.В., довіреність від 21.04.2008р.;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БаГор-Плюс”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 09 грудня 2008 року

по справі №12/555/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська аграрна компанія”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БаГор-Плюс”

про стягнення 167050 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.12.2008р. по справі №12/555/08 (суддя Семенов А.К.) задоволено позов ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” до ТОВ „БаГор-Плюс” про стягнення 167050 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 167050 грн. боргу, 1670,50 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що: 1) як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2007р. на підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу 112500 літрів дизельного пального (товар) на загальну суму 379350 грн., що підтверджується видатковою накладною №000000011 від 20.06.2007р., довіреністю ЯНШ №338468, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 212300 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 167050 грн., що підтверджується актом №3 звірки грошових розрахунків станом на 17.06.2008р., у зв'язку з чим вказана заборгованість відповідно до ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ „БаГор-Плюс”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2008р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивачем під час розгляду справи не доведено наявність між сторонами –юридичними особами будь-яких угод - договорів, укладених у відповідності до ст. 208 Цивільного кодексу України, будь-яке зобов'язання відповідача могло виникнути лише з правочину, який повинен був бути укладений в письмовій формі, оскільки між сторонами не було укладено договорів у письмовій формі, то у відповідача не виникло будь-яких господарських (цивільних) зобов'язань, а отже підстави для задоволення позову були відсутні.

Представники відповідача –ТОВ „БаГор-Плюс” не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні – в судові засідання не з'явилися, проте повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2009р., яке повернулися до Одеського апеляційного господарського суду з відміткою про вручення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „БаГор-Плюс”, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що на підставі видаткової накладної № 000000011 від 20.06.2007р. (арк. спр. 7) ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” поставило ТОВ „БаГор-Плюс” дизпаливо у кількості 112500 л на суму 379350 грн., представник ТОВ „БаГор-Плюс” –Гурец Г.В. отримав за довіреністю ЯНШ №338468 від 20.06.2007р. (арк. спр. 9) вказаний товар.

За поставлений товар ТОВ „БаГор-Плюс” перерахувало на рахунок ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” в період з 27.06.2007р. по 14.08.2007р. лише 212300 грн., що підтверджується копіями виписок банку, які належним чином посвідчені, (арк. спр. 10-13).

Таким чином, станом на 19.06.2008р. у ТОВ „БаГор-Плюс” перед ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 167050 грн. (379350 грн.  - 212300 грн. = 167050 грн.)

19.06.2008р. ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” направило на адресу ТОВ „БаГор-Плюс” лист-вимогу №19/1 45 (арк. спр. 14-15), в якому просило оплатити борг, який утворився внаслідок господарської діяльності між підприємствами, у розмірі 167050 грн..

ТОВ „БаГор-Плюс”, отримавши вимогу про оплату боргу, зобов'язання не виконало, борг у розмірі 167050 грн. не оплатило, у зв'язку з чим ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” змушено було звернутися до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ „БаГор-Плюс” заборгованості у розмірі 167050 грн., з посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено наявність заборгованості у розмірі 167050 грн., яка виникла з господарських відносин між сторонами.

ТОВ „БаГор-Плюс” у апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами не існувало договірних відносин, а отже й стягнення заборгованості є неправомірним.

Між тим, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дослідивши обставини справи та чинне законодавство, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема правочини між юридичними особами.

Статтею 207 названого Кодексу встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарських відносин, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи, а саме: видаткова накладна, довіреність на отримання матеріальних цінностей та виписки банку про оплату, свідчать про те, що між ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” та ТОВ „БаГор-Плюс” укладені правочини в письмовій формі, оскільки на видаткових накладних містяться підписи уповноважених осіб, а довіреність на отримання матеріальних цінностей посвідчують факт передачі товару між сторонами, таким чином між сторонами у справі склалися майново-господарські зобов'язання на підстав договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як свідчать матеріали справи, 19.06.2008р. ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” направило на адресу ТОВ „БаГор-Плюс” лист-вимогу №19/1 45 (арк. спр. 14-15), в якому просило оплатити борг, який утворився внаслідок господарської діяльності між підприємствами, у розмірі 167050 грн..

ТОВ „БаГор-Плюс”, отримавши вимогу про оплату боргу, зобов'язання не виконало, борг у розмірі 167050 грн. не оплатило в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” доведено матеріалами справи поставку товару –дизельного пального в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження ТОВ „БаГор-Плюс”, викладені у апеляційній скарзі, про те, що між сторонами не виникло господарських (цивільних) зобов'язань.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком правомірно встановлено наявність заборгованості ТОВ „БаГор-Плюс” перед ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” у розмірі 167050 грн. за поставлений товар, та задоволено позовну вимогу про стягнення заборгованості, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суми, які підлягають сплаті - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Оскільки позов задоволено у повному розмірі, то господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2008р. по справі №12/555/08 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                        Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                      О.Т. Лавренюк