Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-1870/5517/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/5517/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-1870/5517/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Бізнес-Плюс"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Брок-Бізнес-Плюс" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 01 березня 2012 р. № 0007611502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 132 537,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 р. по справі № 2a-1870/5517/12 позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу , в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Брок-Бізнес-Плюс» зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 21 вересня 2010 р. (ідентифікаційний код 36848869), перебуває на податковому обліку в Шосткінської ОДПІ.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 01 березня 2012 р. № 0007611502 є акт Шосткінської ОДПІ № 121/1502/36848869 від 14.02.2012 року (а.с. 15-31), складений за результатом проведеної документальної позапланової перевірки щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Брок-Бізнес-Плюс" за лютий-грудень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п.198.4 ст.198, п.201,4, п.201.7, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, а також ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), що призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий-грудень 2011 року в сумі 132536,00 грн.;

- збільшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 16142,00 грн.

01.03.2012 року, з посиланням на даний акт, Шосткінською ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення № 0007611502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 132 536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1,00 грн. (а.с. 32).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія судді погоджується з таким висновкам з урахуванням такого.

Матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що у перевіряє мий період позивач мав господарські стосунки з ПП "Інбудтраст".

На підставі договору № 73 від 28.02.2011 року, укладеного між позивачем як замовником і ПП " Інбудтраст" - виконавцем, останній взяв на себе зобов'язання відпустити товар на умовах договору; сума договору дорівнює сумарній вартості товару, замовленої за договором і складає згідно рахунку 512 400 грн.; замовник зобов'язується здійснити оплату на розрахунковий рахунок виконавця в повному обсязі протягом 6 місяців з моменту підписання договору (а.с. 33).

На реалізацію цього договору ПП "Інбудтраст" відпущено-передано у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною від 28.02.2011 року та податковою накладною № 73 від 28.02.11 р. на загальну суму 512 400 грн., в т.ч. ПДВ 85400 грн. (а.с. 37, 38).

Транспортування товару підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 28.02.11року, підписаної сторонами та скріпленої печатками. Транспортування єврорубероїду на суму 512 400 грн. здійснювалось вантажовідправником ПП "Інбудтраст" з м. Кіровоград на адресу позивача м. Шостка автомобілем КамАЗ д/н НОМЕР_2 (а.с. 39).

Проведення позивачем оплати за придбаний еврорубероїд підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 40-42).

Використання придбаного єврорубероїду у господарській діяльності позивача підтверджується документами на його подальшу реалізацію на адресу ТОВ "Водолій БС", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - видатковими та податковими накладними, довіреностями (а.с. 43-65).

Крім того, 28.02.2011 р. між ТОВ "Брок-Бізнес-Плюс" як замовником та ПП "Інбудтраст" укладено договір - виконавцем укладено договір № 74 , за яким замовник замовив, а виконавець взяв на себе зобов'язання на виготовлення друкованої продукції на умовах договору; сума договору дорівнює сумарній вартості всієї друкованої продукції, замовленої за договором і складає згідно рахунку 391 680 грн.; замовник зобов'язується здійснити оплату на розрахунковий рахунок виконавця в повному обсязі протягом 6 місяців з моменту підписання договору (а.с. 66).

Виконання умов договору - передача у власність позивача друкованої продукції, а саме, календарів, єврофлаєрів, буклетів, брошур, підтверджується видатковою накладною від 28.02.2011 року та податковою накладною № 74 від 28.02.11 р. на загальну суму 391680 грн., в т.ч. ПДВ 65280 грн. (а.с. 67, 68). Доставка товару була здійснена транспортом, що підтверджується наданою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною № 44 від 28.02.11 року, підписаною сторонами та скреплені печатками. Транспортування друкованої продукції на суму 391680 грн. здійснювалось вантажовідправником ПП "Інбудтраст" з м. Кіровоград до м. Шостка автомобілем КамАЗ д/н НОМЕР_2 (а.с. 69).

Використання позивачем придбаної друкованої продукції у власній господарській діяльності підтверджується договором про надання послуг від 14.04.2011 року з ФОП ОСОБА_6, предметом якого є розповсюдження рекламної продукції по Сумській області - календарів настінних та кишенькових, єврофлаєрів, буклетів та брошур; а також видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та актами списання друкованої продукції до вказаного договору (а.с. 70-79).

Суд, оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, переконався , що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами. Правочини за формою та змістом не суперечать закону. Предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірного правочину на момент укладання договорів та їх реалізації мали правовий статус платників ПДВ.

Згідно з карткою платника податків ТОВ "Брок-Бізнес-Плюс", дата видачі свідоцтва платника ПДВ 14.12.2010 року, свідоцтво є чинним (а.с.213).

Згідно з карткою платника податків стосовно ПП "Інбудтраст", свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.02.12 р. у зв'язку з відсутністю підтвердження місцезнаходження (а.с. 212).

За таких обставин, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи судом достеменно встановлено, представником відповідача визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення позивачем норм податкового законодавства є виключно інформація довідки Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011р. № 278/1520/35189587 про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Інбудтраст"(код ЄДРПОУ 35189587) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року, висновки якої вказують, що ПП "Інбудтраст" податкове зобов'язання зменшено до 0,00 гривень,оскільки відсутні докази в підтвердження податкового зобов'язання за лютий 2011 року ПП "Інбудтраст" у сумі 2456985,61 грн., у тому числі по контрагенту ТОВ "Брок-Бізнес-Плюс", у зв'язку з тим, що операції з поставки товарно-матеріальних цінностей визнано без реального настання правових наслідків. Крім того, за інформацією Кіровоградської ОДПІ у ПП "Інбудтраст" відсутні трудові ресурси, складські, офісні та торгівельні приміщення, виробниче обладнання, транспортні засоби, сировина і матеріали для здійснення основного виду діяльності. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ПП "Інбудтраст" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Жодних інших мотивів, суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено.

Проте, суд зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ПП "Інбудтраст" не встановлено.

Окрім того, колегією суду взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням цих правил апеляційний суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Згідно з п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2.)

Відповідно до ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 ПК України); при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст..200 ПК України).

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6.ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, а видається податкова накладна платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст 201 ПК України).

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочиннів , позивачем подана до матеріалів справи, оформлені належним чином податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи а.с. 37,67,68). Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом списання коштів на користь ПП "Інбудтраст" (копії виписок з розрахункового рахунка позивача наявні в матеріалах справи а.с. 40-42), що дає підстави стверджувати, що позивач у повному обсязі виконав умови договору №73 та №74 від 28.02.2011 року в частині належної оплати за придбаний товар.

Оцінивши наявні в матеріалах судової справи первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП "Інбудтраст" (договори, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) за правилами ст..86 КАС України, суд відмічає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суду доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/7048) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-1870/5517/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.