Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-9111/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К/9991/12044/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 2а-9111/09/2670

за позовом Приватного підприємства «ОТО»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним акту про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, позов Приватного підприємства «ОТО»(позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним акт № 425/10/15-224 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Зобов'язано ДПІ у Оболонському районі м. Києва поновити реєстрацією ПП «ОТО»платником податку на додану вартість з дати реєстрації -10 вересня 2008 року. Зобов'язано ДПІ у Оболонському районі м. Києва поновити дію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ПП «ОТО», № 100138520 серії НБ № 157714 з дати початку дії -10 вересня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «ОТО»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість у вересні 2008 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100138520 від 10 вересня 2008 року.

В свою чергу, комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 44-р від 16 липня 2009 року, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обсяг яких перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР).

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «ОТО» № 100138520 від 10 вересня 2008 року, у зв'язку з чим відповідачем складено акт № 425/10/15-224 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації ПП «ОТО»як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР та абзацу 3 пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Розпорядження).

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного положення Закону № 168/97-ВР не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких причин взагалі, оскільки, поняття «будь-які інші причини»у вказаній правовій нормі вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, однак жодним чином не розширює вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника відповідно до зазначеної норми Закону.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з моменту реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість він не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом № 168/97-ВР, чи звільняють від сплати податку на додану вартість за рішенням суду або з будь-яких інших підстав.

При цьому, слід зазначити, що згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Таким чином, оскільки, Закон № 168/97-ВР, який має вищу юридичну силу в порівнянні з Розпорядженням, що є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як заниження ним податкових зобов'язань, обсяг яких перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, то у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «ОТО».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.