Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а/2370/1139/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/76672/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого судді Стрелець Т.Г.,

суддів: Голяшкіна О.В., Зайця В.С.

при секретарі: Романишин О.Р.

за участю :

позивача - не з'явився,

відповідача -Клименко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Бізнес-Охорона-Сервіс»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року

у справі № 2а/2370/1139/2012

за позовом Черкаського районного центру зайнятості

до Приватного підприємства «Бізнес-Охорона-Сервіс»

про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Черкаський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Бізнес-Охорона-Сервіс»про стягнення штрафу в розмірі 10991,30 грн .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, ненадання даних в службу зайнятості про заплановане та фактичне звільнення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено: стягнуто з приватного підприємства «Бізнес-Охорона-Сервіс»на користь Черкаського районного центру зайнятості штрафні санкції в сумі 10991,30 грн .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, приватним підприємством «Бізнес-Охорона-Сервіс» подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу Черкаський районний центр зайнятості просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви № 832 приватне підприємство «Бізнес-Охорона-Сервіс»зареєстроване як платник внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Черкаському районному центрі зайнятості 25 січня 2005 року.

28 лютого 2012 року працівником Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Черкаського обласного центру зайнятості за результатами проведеної перевірки 28 лютого 2012 року відносно ПП «Бізнес-Охорона-Сервіс»складено акт №2 «Про порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Частиною 5 пункту 4 вищезгаданого акту встановлено, що відповідно до даних, внесених до трудової книжки ОСОБА_2 (НОМЕР_1), останнє місце роботи безробітної ПП «Бізнес Охорона Сервіс», де вона працювала на посаді головного бухгалтера у період з 26.06.2009 року (наказ про прийняття на роботу № 57-к від 26.06.2009 року) по 31.12.2010 року та булла звільнена відповідно до наказу№9-к від 31.12.2010 року, у зв'язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Крім цього, пунктом 5 акту №2 «Про порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що звіти про заплановане та фактичне вивільнення ОСОБА_2 за формою 4-ПН (план, факт) до Черкаського міського та Черкаського районного центрів зайнятості відповідачем надані не були (лист Черкаського МЦЗ №504/03-1 від 06.02.2012 року та лист Черкаського РЦЗ № 154/05 від 06.02.2012 року).

Акт №2 «Про порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»було отримано уповноваженою особою відповідача 02.03.2012р. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив положення ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій , зважаючи на наступне.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 Положення про державну службу зайнятості із змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.98 року №1435 основним завданнями державної служби зайнятості, крім іншого, є контроль за дотриманням законодавства про зайнятість пщприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Згідно абзацу підпункту «а»пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 24 червня 1991 року №47 в редакції постанови КМУ від 14.09.98 року №1435 інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення відповідно до покладених на неї завдань проводяться перевірки додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.

Пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення -направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Частиною 2 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення»є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст.40 КЗпПУ.

Крім того, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме ч.4 ст.38 передбачено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Бізнес-Охорона-Сервіс»залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.