Постанова

від 28.02.2013 по справі 826/319/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 826/319/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал-Актив" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. №0004582220 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріал-Актив", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 р. №0004582220.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альфакем Україна", (код за ЄДРПОУ 36678727), за квітень 2012 року порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна", в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки з Акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", (код за ЄДРПОУ 36678727), щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Тонкар", (код за ЄДРПОУ 35851404), за період з 01.11.2011 по 30.04.2012 р. №1835/22-4/37317518 від 13.06.2012 р., складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, вбачається, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Альфакем Україна" податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р., тому, правочини позивача з ТОВ "Альфакем Україна" є нікчемними, таким чином позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми за даними правочинами.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У судовому засіданні 26.02.2013 р. суд за згодою сторін ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Альфакем Україна" за квітень 2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Тріал-Актив" (код за ЄДРПОУ 37974886) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Альфакем Україна" (код за ЄДРПОУ 36678727) за квітень 2012 р. №431/22-205/37974886 від 09.10.2012 р. (надалі - Акт перевірки №431/22-205/37974886).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №431/22-205/37974886, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 63036 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №431/22-205/37974886 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004582220 від 25.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78795,00 грн., з яких 63036,00 грн. - за основним платежем, а 15759,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріал-Актив" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.12.2011 р., взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва, зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.01.2012 р.

У позовній заяві представником позивача зазначено, що відповідача було повідомлено про неможливість подання первинних бухгалтерських та господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ "Альфакем Україна", оскільки старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району ОСОБА_1 було здійснено вилучення у повному обсязі таких документів.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 р. старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району ОСОБА_1 проведено у позивача виїмку документів, зокрема, щодо взаємовідносин ТОВ "Альфакем Україна", за результатами якої складено Протокол виїмки та огляду (надалі - Протокол виїмки).

З Протоколу виїмки вбачається, що у позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Альфакем Україна" було вилучено: Договір №03 від 13.02.2012 р.; додатки до Договору №03 від 13.02.2012 р. №01-№08; рахунки-фактури №259 від 13.02.2012 р., №260 від 13.02.2012 р., №399 від 02.03.2012 р., №554 від 16.03.2012 р., №857 від 09.04.2012 р., №1049 від 24.04.2012 р., №1349 від 11.05.2012 р., №1350 від 14.05.2012 р.; акти №147 від 29.02.2012 р., №148 від 29.02.2012 р., №176 від 30.03.2012 р., №373 від 30.03.2012 р., №471 від 30.04.2012 р., №605 від 30.04.2012 р., №731 від 31.05.2012 р., №805 від 31.05.2012; банківські виписки від 16.02.2012 р., від 06.03.2012 р., від 19.03.2012 р., від 12.04.2012 р., від 24.04.2012 р., від 15.05.2012 р. та від 17.05.2012 р.; податкові накладні №48 від 16.02.2012 р., №49 від 16.02.2012 р., №7 від 06.03.2012 р., №38 від 19.03.2012 р., №27 від 12.04.2012 р., №143 від 24.04.2012 р., №47 від 15.05.2012 р., №67 від 17.05.2012 р.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що послуги отримані від ТОВ "Альфакем Україна" були використані для виконання своїх обов'язків перед ТОВ "Бест", ТОВ "УМТЗ "Енергокомплект" та ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій", що підтверджується Договором про рекламне обслуговування №02 від 13.02.2012 р., Договором про надання послуг з реклами №04 від 15.02.2012 р., Договором про надання послуг з реклами №05 від 16.02.2012 р., відповідними актами здачі-прийняття робіт та платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Альфакем Україна" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість з 23.10.2009 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Альфакем Україна" було анульовано лише 14.12.2012 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженою судом декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за квітень 2012 року позивачем відображені господарсько-фінансові операції з ТОВ "Альфакем Україна" на загальну суму 315182,51 грн., в т.ч. ПДВ 63036,50 грн. Зауважень по наданій декларації, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив. Представником відповідача також не заперечувався факт оплати позивачем ТОВ "Альфакем Україна" згідно з вищевказаними договорами та рахунками-фактурами за надані послуги з розміщення реклами.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом встановлено, що 13.06.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС був складений Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (код за ЄДРПОУ 36678727) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Тонкар" (код за ЄДРПОУ 35851404) за період з 01.11.2011 по 30.04.2012 р. №1835/22-4/37317518 (надалі - Акт про неможливість звірки №1835/22-4/37317518), згідно з висновками якого звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Альфакем Україна" за період з 01.11.2011 р. по 30.04.2012 р. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України.

У письмових запереченнях на позовну заяву представник відповідача зазначив, що співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 12.07.2012 р. проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Альфакем Україна" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту, за результатами якої складено акт №2375/22-4/36678727 (надалі - Акт №2375/22-4/36678727). Також відповідач зазначив, що згідно акту від 10.09.2012 р. №3645/22-4/36678727 встановлено, зокрема, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Альфакем Україна" податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р., а також не підтверджено задекларований ТОВ "Альфакем Україна" податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальниках за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р.

Також відповідач зазначав, що в провадженні СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа №75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємства при створені деяких підприємств, зокрема ТОВ "Альфакем Україна" за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Суд звертає увагу, що відповідачем в підтвердження своїх заперечень на позовну заяву не було надано суду належних доказів, зокрема, не було надано Акт №2375/22-4/36678727, Акт від 10.09.2012 р. №3645/22-4/36678727, докази наявності кримінальної справи №75-00197, порушеної за фактом фіктивного підприємства при створені деяких підприємств, зокрема ТОВ "Альфакем Україна" за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт про неможливість звірки №1835/22-4/37317518, Акт №2375/22-4/36678727, Акт від 10.09.2012 р. №3645/22-4/36678727, а також на існування кримінальної справи №75-00197, порушеної за фактом фіктивного підприємства при створені деяких підприємств, зокрема ТОВ "Альфакем Україна", як на докази недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання будь-яких правочинів між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна" недійсними і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Альфакем Україна" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0004582220 від 25.10.2012 р..

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал-Актив" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби №0004582220 від 25.10.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 787,95 грн. (сімсот вісімдесят сім гривень дев'яносто п'ять коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал-Актив" (ідентифікаційний код 37974886) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко