Ухвала

від 18.02.2014 по справі 826/319/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/319/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал-Актив» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0004582220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 28.02.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІу Подільському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB "Альфакем Україна" за квітень 2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової перевірки TOB "Тріал-Актив" з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB "Альфакем Україна" за квітень 2012 р. №431/22-205/37974886 від 09.10.2012 р..

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №431/22-205/37974886, позивачем було порушено вимоги п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.І, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 63036 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №431/22-205/37974886 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004582220 від 25.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78795,00 грн., з яких 63036,00 грн. - за основним платежем, а 15759,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 р. старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району Нагорним A.A. проведено у позивача виїмку документів, зокрема, щодо взаємовідносин TOB "Альфакем Україна", за результатами якої складено Протокол виїмки та огляду.

З Протоколу виїмки вбачається, що у позивача по взаємовідносинах з TOB "Альфакем Україна" було вилучено: Договір №03 від 13.02.2012 р.; додатки до Договору №03 від 13.02.2012 р. №01-№08; рахунки-фактури №259 від 13.02.2012 р., №260 від 13.02.2012 р., №399 від 02.03.2012 р., №554 від 16.03.2012 р., №857 від 09.04.2012 р., №1049 від 24.04.2012 р., №1349 від 11.05.2012 р., №1350 від 14.05.2012 р.; акти №147 від 29.02.2012 р., №148 від 29.02.2012 р., №176 від 30.03.2012 р., №373 від 30.03.2012 р., №471 від 30.04.2012 р., №605 від 30.04.2012 р., №731 від 31.05.2012 р., №805 від 31.05.2012; банківські виписки від 16.02.2012 р., від 06.03.2012 р., від 19.03.2012 р., від 12.04.2012 р., від 24.04.2012 р., від 15.05.2012 р. та від 17.05.2012 р.; податкові накладні №48 від 16.02.2012 р., №49 від 16.02.2012 р., №7 від 06.03.2012 р., №38 від 19.03.2012 р., №27 від 12.04.2012 р., №143 від 24.04.2012 р., №47 від 15.05.2012 р., №67 від 17.05.2012 р.

З копій документів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що послуги отримані від TOB "Альфакем Україна" були використані позивачем для виконання своїх обов'язків перед TOB "Бест", TOB "УМТЗ "Енергокомплект" та ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій", що підтверджується Договором про рекламне обслуговування №02 від 13.02.2012 р., Договором про надання послуг з реклами №04 від 15.02.2012 р., Договором про надання послуг з реклами №05 від16.02.2012 р., відповідними актами здачі-прийняття робіт та платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції

На час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - TOB "Альфакем Україна" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість з 23.10.2009 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість TOB "Альфакем Україна" було анульовано лише 14.12.2012 р. з ініціативи податкового органу.

Відповідно до декларації з ПДВ в розрізі контрагентів за квітень 2012 року вбачається, що позивачем були відображені господарсько-фінансові операції з TOB "Альфакем Україна" на загальну суму 315182,51 грн., в т.ч. ПДВ 63036,50 грн.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що 13.06.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС був складений Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфакем Україна" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Тонкар" за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року №1835/22-4/37317518, згідно з висновками якого звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій TOB "Альфакем Україна" за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів не приймає до уваги висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про нікчемність правочинів між позивачем та TOB "Альфакем Україна", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушенні конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0004582220 є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.