Постанова

від 12.03.2013 по справі 914/127/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 914/127/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтехпром», м.Львів від 06.02.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2013р.

у справі №914/127/13

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтехпром», м.Львів

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23113,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Усенко А.М. - представник

від відповідача: Мандриковська З.Б. - представник

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/127/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2013р. у справі №914/127/13 (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехпром" (79056, м.Львів, вул.Ковельська, 108, кім.3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25234271) на користь Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" (04176, м.Київ, вул.Електриків, 29-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20842474) 23113 грн. 00 коп. збитків у порядку регресу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому, згідно статті 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових обов'язків. Оскільки вина водія Граба З.С., який керував транспортним засобом марки "Renault Magnum 440.19" (державний номерний знак 288-53 ТА), що не відповідав технічному стану і який належить відповідачеві, підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.09.2011р. №3-1552/11, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо відшкодування йому 23113грн.00коп.страховового відшкодування в порядку регресу.

З даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтехпром" не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, і зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що факт несправності технічного засобу не був належним чином встановлений, факт вчинення ДТП не був належним чином зафіксований, зокрема в шляховому листі. При цьому апелянт зазначає, що порушення водієм правил дорожнього руху, яке призвело до настання ДТП, виключає відповідальність відповідача по відшкодуванню збитків, оскільки водієм не було своєчасно повідомлено роботодавця про вчинення ДТП.

У письмовому відзиві Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на апеляційну скаргу від 26.02.2013р. №1475 (вх.№05-04/173/13 від 04.03.2013р.), а також в судовому засіданні представник позивача спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Галтехпром» подано письмові пояснення від 12.03.2013р. вих..№1-АГС/13 (вх.№05-04/498/13 від 12.03.2013р.) в якому скаржник додатково обґрунтовує свою правову позицію.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та заперечення на неї, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2013р. у справі №914/127/13 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (страховик), позивач по справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галтехпром" (страхувальник), відповідач по справі, був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2148037 від 23.07.2011р. (далі по тексту - поліс) першого типу зі строком його дії до 22.07.2012р. Забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль марки "Renault Magnum 440.19", державний номерний знак 288-53 TA, номер кузов VF611GTA000105411, 2000 р.в. Ліміт відповідальності за цим договором у разі шкоди, заподіяну майну складає 50 000 грн. 00 коп., а франшиза - 500 грн. 00 коп.

31.10.2012р. на адресу позивача звернулася Львівська регіональна дирекція "Філія ПрАТ СТ "Гарантія" з претензією №3420 про компенсацію в порядку регресу на суму 23 613 грн. 00 коп. виплаченого страхового відшкодування, оскільки автомобіль марки "Suzuki SX 4" (державний номерний знак ВС 95-85 ВС) на момент вчинення ДТП був застрахований у Львівській регіональній дирекції "Філія ПрАТ СТ "Гарантія" за договором добровільного страхування наземного транспорту №5-1138/10.002 від 27.09.2010р. (наявний в матеріалах справи).

На підставі рахунків №850 від 05.09.2011р., складеного ТзОВ "Трістан Авто Еліт" та №06/09/67 від 06.09.2011р., складеного ФОП Дзендзюрою Т.М., Львівська регіональна дирекція "Філія ПрАТ СТ "Гарантія", відшкодувала своєму страхувальнику вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Suzuki SX 4" (державний номерний знак ВС 95-85 ВС) на суму 23613 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №712 та №713 від 21.09.2011р. (а.с.87)

Згідно розрахунку №21652 розміру страхового відшкодування (за шкоду заподіяну майну потерпілому), позивачем був складений страховий акт №0321652/3.2.29, затверджений 07.09.2012р., у якому визначено розмір страхового відшкодування в сумі 23113 грн. 00 коп. (з урахуванням франшизи) та передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом перерахунку коштів ПрАТ СТ "Гарантія".

На виконання вимог претензії №3420 та у відповідності до умов Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач оплатив ПрАТ СТ "Гарантія" розмір страхового відшкодування у сумі 23113 грн. 00 коп. (23 613 грн. 00 коп. (вартість відновлювального ремонту) - 500 грн. 00 коп. (розмір франшизи за полісом) = 23 113 грн. 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №110 від 10.09.2012р. (а.с.54).

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехпром" 23113грн.00коп. збитків в порядку регресу, мотивуючи це тим, що у відповідності до ст.993 ЦК України та ст..27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.08.2011р. в м.Броди Львівської області по вул.Чупринки сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки "Renault Magnum 440.19" (державний номерний знак №288-53 ТА) зіскочив із стоянкового гальма, скотився і наїхав на автомобіль марки "Suzuki SX 4" (державний номерний знак ВС 95-85 ВС), який стояв. В результаті наїзду автомобіля марки "Renault Magnum 440.19" спричинено технічні пошкодження автомобілю марки "Suzuki SX 4".

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем марки "Renault Magnum 440.19", що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Галтехпром", керував водій цього товариства - Граб Зеновій Стефанович, а автомобілем марки "Suzuki SX 4", що належить Лосик О.В., керував громадянин Підчеха Василь Cеменович.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВС1 №112466, складеним працівниками ДАІ, було встановлено, що технічний стан автомобіля "Renault Magnum 440.19" (державний номерний знак 288-53 ТА) не відповідав вимогам стандартів, що стосується забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Згідно з довідкою ДАІ від 25.08.2011р. №2205 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ТзОВ "Галтехпром" Грабом З.С. п.п.31.1 правил дорожнього руху України - використання несправного транспортного засобу.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.09.2011р. №3-1552/11 встановлено, що 22.08.2011р. о 11 год. 30 хв. в м.Броди по вул.Чупринки водій автомобіля марки "Renault Magnum 440.19" (державний номерний знак 288-53 ТА), що належить ТзОВ "Галтехпром", Граб З.С. управляв автомобілем, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів , що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме стоянкова гальмівна система не забезпечила утримання транспортного засобу, в результаті чого відбулося його самовільне скочування, наїзд та технічні ушкодження на стоячий автомобіль "Suzuki SX 4" (державний номерний знак ВС 95-85 ВС), за кермом якого керував громадянин Підчеха В.С. Граба З.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.

Підпунктом 38.1.1 "г" п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-VI (з внесеними змінами і доповненнями) у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо дорожньо-транспортна пригода стала безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

У відповідності до вимог пп.38.1.1 "г" п.38.1 ст.38 цього Закону, позивач 24.10.2012р. направив на адресу відповідача претензію №7686 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій просив компенсувати суму виплаченого ним страхового відшкодування у розмірі 23113 грн. 00 коп. Натомість відповідач 20.11.2012р. направив відповідь №20/11 на претензію, в якій відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Також, згідно пп.38.1.1 "ґ" п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-VI (з внесеними змінами і доповненнями) у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-VI (з внесеними змінами і доповненнями) у редакції, чинній на момент вчинення ДТП, передбачено, що учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Відповідачем не було дотримано умов цього Закону щодо повідомлення свого страховика у трьохденний термін з дня вчинення ДТП.

Застосування норм ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють регресні відносини між страховиком і страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, позивачу, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача, як до страхувальника, який відповідальний за заподіяний збиток.

У відповідності до ст.355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно зі п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (з внесеними змінами і доповненнями) предметом страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

У відповідності до ст.1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною стороною

Згідно ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-VI (з внесеними змінами і доповненнями) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-VI (з внесеними змінами і доповненнями) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Частина 1 статті 1172 ЦК України передбачає, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових обов'язків.

Вина водія Граба З.С., який керував транспортним засобом марки "Renault Magnum 440.19" (державний номерний знак 288-53 ТА), що не відповідав технічному стану і який належить відповідачеві, підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.09.2011р. №3-1552/11.

Згідно п.7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 18.12.2009р. №14 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Відповідно до п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, що належний відповідачеві транспортний засіб - автомобіль "Renault Magnum 440.19", яким керував водій Граб З.С. був технічно несправним і вина водія Граба З.С., підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.09.2011р. №3-1552/11, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, порушення їхнім водієм правил дорожнього руху, яке призвело до настання ДТП, виключає відповідальність відповідача по відшкодуванню збитків, посилаючись на загальні норми відшкодування шкоди (ст.1166; ст.1188; ст.1191 ЦК України), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно положення ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, та положення ст. 1187 ЦК України, відповідно до якого, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Саме положення ст.ст. 1172; 1187; 1191 ЦК України та положення ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції яка діяла на момент скоєння ДТП, регулюють відносини між позивачем та відповідачем по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП від 22.08.2011 року, з яких вбачається, що саме відповідач повинен нести відповідальність за спричинення такої шкоди.

Посилання апелянта на ту обставину, що факт несправності технічного засобу не був належним чином встановлений, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки даний факт підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 22.09.2011р. №3-1552/11., оскільки згідно п.7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 18.12.2009р. №14 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Таким чином, доводи скаржника спростовуються викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені за безпідставністю.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтехпром» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2013 року у справі №914/127/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехпром" залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 15.03.2013р.