Постанова

від 06.03.2013 по справі 826/955/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 березня 2013 року 15:32 №826/955/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімцентр" доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімцентр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Хімцентр") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 січня 2013 року №0000122240/262 та №0000112240/263.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року позовну заяву ТОВ "Хімцентр" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 15 лютого 2013 року. Позивач усунув недоліки у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/955/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 18 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 лютого 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 січня 2013 року №0000112240/263 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Хімцентр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 812 922,50 грн., в тому числі за основним платежем - 650 338,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 162 584,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 січня 2013 року №0000122240/262 з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Хімцентр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 853 567,50 грн., у тому числі за основним платежем - 682 854,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 713,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21 грудня 2012 року №7417/2240/37688867 "Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімцентр" (код ЄДРПОУ 37688867) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Горизонталь" (код ЄДРПОУ 37889322), за період діяльності з 01.01.2011 р. по 30.11.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено наступні порушення:

1) підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 682 854,00 грн., у тому числі по періодам: ІІ квартал 2012 року - 271 850,00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 411 004,00 грн.

2) пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 650 338,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2012 року - 108 519,00 грн., травень 2012 року - 72 751,00 грн., червень 2012 року - 77 635,00 грн., липень 2012 року - 366 433,00 грн., серпень 2012 року - 25 000,00 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 7 334,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: згідно бази АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ "Хімцентр" з ТОВ "КФ "Горизонталь" існують розбіжності між податковим кредитом ТОВ "Хімцентр" та податковими зобов'язаннями ТОВ "КФ "Горизонталь"; згідно протоколу допиту особи, яка значиться засновником та директором ТОВ "КФ "Горизонталь" - ОСОБА_4, встановлено, що остання не мала на меті здійснювати господарську діяльність, а зареєструвала підприємство за винагороду, а тому ТОВ "КФ "Горизонталь" має ознаки фіктивності.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ "КФ "Горизонталь" укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемними.

Висновки про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість мотивовані також нікчемністю правочинів, укладених позивачем з ТОВ "КФ "Горизонталь".

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, виходячи з такого: контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит та витрати підтверджені первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону; придбані товари та послуги використані у власній господарській діяльності; укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Хімцентр", виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Хімцентр" та ТОВ "КФ "Горизонталь", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, між ТОВ "Хімцентр" (покупець) та ТОВ "КФ "Горизонталь" (постачальник) укладено договір поставки від 01 квітня 2012 року №0104, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію.

Згідно з видатковими накладними, що датовані квітнем - липнем 2012 року, ТОВ "КФ "Горизонталь" поставило позивачу хімічну продукцію (марганець сірчанокислий, амоній персульфат, натрій селеністокислий, карбюризатор, хромовий ангідрид, сода кальцинована тощо) на загальну суму 3 389 025,90 грн.

ТОВ "КФ "Горизонталь" виписало ТОВ "Хімцентр" податкові накладні, датовані квітнем - липнем 2012 року, на загальну суму 3 389 025,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 564 837,63 грн.

Згідно умов договору від 01 травня 2012 року №0105, ТОВ "КФ "Горизонталь" (виконавець) зобов'язується надати ТОВ "Хімцентр" (замовник) послуги з передпродажної підготовки хімічної продукції, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Виконання договору підтверджується актами виконаних робіт, датованих червнем - липнем 2012 року, відповідно до яких ТОВ "КФ "Горизонталь" надало послуги з передпродажної підготовки хімічної продукції, а саме: комплектація замовлень, стікерування, фасування, сортування, розвантаження, завантаження; товарно-транспортними накладними, датованими квітнем - липнем 2012 року відповідно до яких ТОВ "КФ "Горизонталь" відвантажив ТОВ "Хімцентр" хімічну продукцію.

ТОВ "КФ "Горизонталь" виписало ТОВ "Хімцентр" податкові накладні, датовані червнем - липнем 2012 року, на загальну суму 3 902 025,88 грн., в тому числі податок на додану вартість - 650 337,63 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу Акт перевірки не містить інформації про відсутність у ТОВ "Хімцентр" на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "КФ "Горизонталь".

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Хімцентр" здійснює діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі, оптової торгівлі металами та металевими рудами, оптової торгівлі хімічними продуктами та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ "КФ "Горизонталь" товар реалізовано третім особам, зокрема, ТОВ "Науково-виробнича компанія "Квадрат", ВАТ "Маяк", ТОВ "ТД "Прогресс 2000", ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів", ДП "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури", ТОВ "Профхім", ТОВ "Київгума".

Придбанні у ТОВ "КФ "Горизонталь" послуги з передпродажної підготовки хімічної продукції також замовлялись позивачем з метою використання їх у господарській діяльності, у зв'язку з необхідністю належної підготовки (фасування, сортування, стікерування тощо) хімічної продукції для подальшої її реалізації іншим покупцям.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції ТОВ "Хімцентр" з ТОВ "КФ "Горизонталь" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підтвердження правомірності формування витрат по спірним операціям в матеріалах справи наявні копії відповідних розрахункових та первинних документів.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "КФ "Горизонталь", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "КФ "Горизонталь" було зареєстроване як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пунктів підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "КФ "Горизонталь", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "КФ "Горизонталь" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем товарів у ТОВ "КФ "Горизонталь" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "КФ "Горизонталь", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, судом встановлено, що документальної виїзної перевірки ТОВ "Хімцентр" проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітра В.О. від 01 жовтня 2012 року в межах розслідування кримінальної справи, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 січня 2013 року №0000122240/262 та №0000112240/263 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Хімцентр" підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімцентр" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 10 січня 2013 року №0000122240/262 та №0000112240/263.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімцентр" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко