Рішення

від 25.02.2013 по справі 910/121/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/121/2013 25.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмет"

про стягнення 91507,53 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники :

від позивача: Бортник А.В. (дов. №7 від 05.02.2012)

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 25.02.2013 суд у відповідності до ст. 85 ГПК України судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмет" (надалі - відповідач) про стягнення 91507,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору купівлі-продажу № 16вх-2010 від 07.07.2010 в частині здійснення оплати за поставлений товар, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 91 507,53 грн. з яких 74 034,22 грн. - сума основного боргу та пені у розмірі 17 473,31 грн., судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.01.2013 порушено провадження у справі № 910/121/2013 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2013.

В судове засідання, призначене на 24.01.2013 представники позивача з'явились, через канцелярію Господарського суду міст Києва надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи, зокрема довіку з ЄДРПОУ з якої вбачається, що відповідач знаходиться за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2013 не з'явився.

Розгляд справи відкладено на 11.02.2013.

В судове засідання, призначене на 11.02.2013 представник позивача з'явився,надав документи для долучення до матеріалів справи та заяву про уточнення позовних вимог, яка по своїй правовій природі змінює предмет позову, а саме, у зв'язку з частковою проплатою суми основного боргу у розмірі 9 100, 00 грн. представник позивача просить Господарський суд міста Києва стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 64 934, 22 грн., пені за період з 26.12.2011 по 11.02.2013 в розмірі 18 837, 84 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2011 по 11.02.2013 в сумі 9 243, 23 грн.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану заяву суд прийшов до висновку про її відповідність вимогам ст.. 22 ГПК України та про можливість її прийняття.

Ухвалою суду від 11.02.2013 розгляд справи відкладено на 25.02.2013.

В судове засідання призначене на 25.02.2013 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав у повному, позовні вимоги з урахування заяви про уточнення позовних вимог підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 06.06.2012р., а саме: 04050, м.Київ, вул. Білоруська 30, які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Такої ж позиції підтримується й Вищого господарського суду України, зокрема, як вказано в абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи наявні листи, що направлялися Господарським судом міста Києва на адресу відповідача яка вказана у позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ станом на 21.01.2013р., а саме: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька 28, але повернулися до Господарського суду міста Києва з відміткою про те, що за зазначеною адресою не значиться.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів не повідомлений, вимог ухвали суду про порушення провадження не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

07.07.2010 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 16вх-2010 Купівлі - продажу (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця металопрокат, визначений Сторонами у Специфікації (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Розгорнутий асортимент, кількість, ціну та загальну вартість Товару Сторони погоджують у Специфікації Специфікаціях), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація) (п. 2.1 Договору).

Пунктом 4.2 Постачальник зобов'язаний поставити Товар Покупцю у повному обсязі, згідно зі специфікацією, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації.

Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент отримання Товару Покупцем на складі Виробника та підписанням Сторонами видаткової накладної в разі поставки Товару автомобільним транспортом на умовах ЕХW м. Маріуполь (склад ПАТ ММК ім. Ілліча). При поставці Товару залізничним транспортом на умовах FСА (залізнична станція призначення, вказана Покупцем) датою поставки Товару вважається дата штемпеля залізничної станції призначення, вказаної Покупцем, та зазначеної в Специфікації, на товаросупровідних документах.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна за одиницю та загальна вартість кожної партії Товару визначається Сторонами у Специфікації.

Загальна вартість Договору складає суму усіх Специфікацій до нього (п. 5.2 договору).

Оплата Товару по Договору здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника та мови оплати Товару по даному Договору погоджуються Сторонами у Специфікації(ях) (п.п. 6.1, 6.2Договору).

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2010 р.

07.07.2010 сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договору поставки № 16 вх-2010 від 07.07.2010 укладеного між ТОВ «Київмет» та ТОВ «Юністил» на суму 2 690 800, 00 грн. щодо товару - Холоднокатаний термічно оброблений прокат в рулонах - К260В-6-ІІ-Г-ПН-08кп/пс-О-0,95х1000-ГОСТ 16523-97-ГОСТ 19904-90 у кількості 400 тонн.

Відповідно до п. 2 Специфікації №1 оплата має бути на умовах передплати.

На виконання умов Договору та Специфікації №1 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 2 327 250,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема:

№ 1725 від 21.02.2010 на суму 187 000 грн.,

№ 1575 від 02.09.2010 на суму 200 000 грн.,

№ 1694 від 17.09.2010 на суму 425 000 грн.,

№ 1737 від 22.09.2010 на суму 242 000 грн.,

№ 1774 від 28.09.2010 на суму 200 000 грн.,

№ 1834 від 01.10.2010 на суму 200 000 грн.,

№ 1893 від 07.10.2010 на суму 225 000 грн.,

№ 1919 від 12.10.2010 на суму 393 250 грн.,

№ 1959 від 14.10.2010 на суму 132 000 грн.,

№ 2022 від 20.10.2010 на суму 123 000 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач поставив товар на суму 2 140 106,58 грн., що підтверджується видатковими накладним, зокрема:

№ 0000021 від 21.09.2010 на суму 128 153, 16 грн.;

№ РН-0000022 від 22.09.2010 на суму 126 875, 00 грн.;

№ РН-0000023 від 24.09.2010 на суму 143 239, 58 грн.;

№ РН-0000024 від 24.09.2010 на суму 142 614, 08 грн.;

№ РН-0000025 від 27.09.2010 на суму 101 042, 54 грн.;

№ РН-0000026 від 27.09.2010 на суму 138 849, 41 грн.;

№ РН-0000028 від 04.10.2010 на суму 144 977, 09 грн.;

№ РН-0000029 від 04.10.2010 на суму 144 351, 59 грн.;

№ РН-0000030 від 07.10.2010 на суму 130 574, 95 грн.;

№ РН-0000031 від 07.10.2010 на суму 153 386, 59 грн.;

№ РН-0000032 від 07.10.2010 на суму 100 775, 06 грн.;

№ РН-0000033 від 08.10.2010 на суму 94 520, 05 грн.;

№ РН-0000035 від 13.10.2010 на суму 39 962, 52 грн.;

№ РН-0000036 від 13.10.2010 на суму 46 287, 02 грн.;

№ РН-0000037 від 15.10.2010 на суму 142 683, 59 грн.;

№ РН-0000038 від 18.10.2010 на суму 133 926, 58 грн.;

№ РН-0000041 від 20.10.2010 на суму 132 983, 50 грн.;

№ РН-0000067 від 26.11.2010 на суму 94 904, 27 грн.

Відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання в частині здійснення поставки металопрокату, у зв'язку з чим вартість недопоставленого товару склала 187 143, 42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем та зобов'язувався погасити її до кінця 2012 за умови проведення звірки взаєморозрахунків, у зв'язку з тим, що розмір заборгованості заявлений позивачем та визнаний відповідачем є різними.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з частковою проплатою суми основного боргу у розмірі 9 100, 00 грн., на підставі чого представник позивача просить Господарський суд міста Києва зменшити розмір основного боргу, що заявлений до стягнення з відповідача на відповідну суму, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 64 934, 22 грн., пені за період з 26.12.2011 по 11.02.2013 в розмірі 18 837, 84 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2011 по 11.02.2013 в сумі 9 243, 23 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач надав банківську Довідку № 311-2/025 від 07.02.2013 з якої вбачається, що у відповідача перед позивачем станом на 07.02.2013 наявний борг у сумі 64 934, 22грн.

Позивачем до матеріалів справи додана банківська Довідка № 311-2/036 від 22.02.2013 з якої вбачається, що відповідачем на рахунок позивачем перераховано 2 150,00грн., у зв'язку з чим сума основного боргу у відповідача перед позивачем зменшилася та складає 62 784, 22грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв передоплату за товар вказаний у Специфікації, але свого зобов'язання стосовно поставки товару не виконав та грошові кошти, що перераховувались за вказаний товар позивачу не повернув, то відповідний борг в сумі 62 784, 22 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання умов, передбачених цім Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За невиконання чи неналежне виконання умов, передбачених цим Договором, в кожному випадку Сторони відшкодовують одна одній спричинені цим збитки (п. 7.2 Договору).

Крім відшкодування збитків, в разі невиконання умов п. 4.2 цього Договору постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 18 837, 84 грн. за період з 26.12.2011 р. по 11.02.2012 р. розрахунок яких є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 9 243, 23 грн. 3 % річних, розрахунок яких є також вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо обов'язку стосовно поставки товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України Господарським судом припинено провадження у справі на суму 11 250 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмет" (04050, м. Київ, вул.. Глибочицька, 28 код ЄДРПОУ 34796238) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (50045, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., вул. Окружна, 127/10, код ЄДРПОУ 35601339) основної суми боргу 62 784 (шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп., 18 837 (вісімнадцять тисяч вісімдесят тридцять сім) грн. 84 коп. - пені, 3% річних у сумі 9 243 (дев'ять тисяч двісті сорок три) грн. 23 коп. та 1817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн. 30 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання рішення 01.03.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало