Постанова

від 12.03.2013 по справі 5015/5448/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5015/5448/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області вих. №14-11-00973 від 14.02.2013 року (вх. №325 від 19.02.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2013 року

у справі №5015/5448/12

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Командор-Інтернаціонал», м.Львів

про стягнення 6828,15 грн.

За участю представників :

від позивача: Парамонов О.С., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Суходольська Л.В. представник (довіреність в матеріалах справи);

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.2013 року у цій справі (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Командор-Інтернаціонал» (надалі ТОВ «Командор-Інтернаціонал») на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі РВ ФДМУ по Львівській області) 2859,83 грн. неустойки та 674,11 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, РВ ФДМУ по Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір неустойки, що визначений ст.785 ЦК України. окрім цього, скаржник вказує, що обов'язок повернути майно виник у Орендаря з моменту закінчення договору, який був підставою для користування приміщеннями, а місцевим господарським судом не наведено норми законодавства, які б пов'язували обов'язок повернути орендоване майно з моменту отримання повідомлення Орендодавця про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди. Апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позов повністю.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що 21.09.2012 року отримав від позивача повідомлення від 18.09.2012 року за вих. №11-03-05266 про припинення договору оренди з 24.08.2012 року, відмову від його пролонгації та вимогу про повернення майна орендованого майна РВ ФДМУ по Львівській області. ТОВ «Командор-Інтернаціонал» зазначає, що не погоджується з нарахування неустойки за період з 24.08.2012 року до одержання заяви про припинення Договору, яка відправлена 19.09.2012 року та отримана відповідачем 21.09.2012 року. ТОВ «Командор-Інтернаціонал» просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

27 серпня 2009 року між РВ ФДМУ по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Командор-Інтернаціонал» укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №112 (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (№87, №88) загальною площею 34,4 кв.м. (Майно), розташоване на ІІ поверсі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 61 та перебуває на балансі ДП МОУ «Львівський проектний інститут» (Балансоутримувач).

Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Пунктом 5.9 Договору передбачено обов'язок Орендодавця у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Згідно з пунктом 10.1 Договору він укладений строком 2 роки 364 дні, що діє з 27.08.2009 року по 24.08.2012 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п.10.4 Договору).

Відповідно до п.10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох робочих днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.10.10 Договору). Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення (п.10.11 Договору).

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до державної власності згідно договору від 27.08.2009 року №112 вбачається, що позивачу Майно передано 27.08.2009 року, що ним не оспорюється.

17 жовтня 2012 року ТОВ «Командор-Інтернаціонал» повернув орендоване Майно Балансоутримувачу, що стверджується актом від 17.10.2012 року прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до державної власності до Договору №112 від 27.08.2009 року.

З наявної в матеріалах справи заяви від 18.09.2012 року за №11-03-05266 про припинення Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2009 року №112 позивач повідомив відповідача про припинення Договору оренди 24.08.2012 року, про відмову від пролонгації та про обов'язок повернути орендоване Майно. Зазначена заява надіслана на адресу ТОВ «Командор-Інтернаціон» 19.09.201 року, що стверджується реєстром від 18.09.2012 року на відправку через п/в м. Львова рекомендаційної кореспонденції регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, списком №3821 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з відміткою засобу зв'язку про здачу на пошту 19.09.2012 року та фіскальним чеком від 19.09.2012 року №7570. Відповідач отримав лист 21.09.2012 року. Ці обставини сторонами не заперечуються.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції відзначає, що дія Договору оренди закінчилася 24.08.2012 року. Таким чином, 29.08.2012 року - останній день, коли відповідач був зобов'язаний повернути орендоване Майно позивачу згідно укладеного між сторонами Договору. Отже, з 30.08.2012 року у РВ ФДМУ по Львівській області виникло право на нарахування неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 статті 26 вищевказаного закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зробив висновок про виникнення у позивача права на нарахування неустойки з 22.09.2012 року, а також, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшив вдвічі розмір неустойки.

Однак, такий висновок місцевого господарського суду є помилковим з огляду на наступне.

Положеннями п.10.9 Договору та ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено обов'язок саме Орендаря щодо повернення орендованого майна Орендарю після закінчення дії Договору оренди.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних відносин, а тому ч.3 ст.553 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

За наведених обставин, рішення місцевого господарського суду у цій справі слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що з відповідача слід стягнути: в доход Державного бюджету 55,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а на користь позивача - 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1609,50 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2013 року у справі №5015/5448/12 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення. Позов задоволити.

2. Стягнути з ТОВ «Командор-Інтернаціонал» (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 23273597) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20803070) 6828,15 грн. неустойки, 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді та 1609,50 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.

3. Стягнути з ТОВ «Командор-Інтернаціонал» (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 23273597) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006) 55,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.