Постанова

від 04.03.2013 по справі 804/1532/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 804/1532/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача Отрошко Т.В., Юзьвак А.Я. Тургунової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» 28 січня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000012220 та №0000032220 від 16.01.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки від 27.12.2012 № 228-22/2-33892810, на підставі якого прийнято вказані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях посадових осіб податкової інспекції, які проводили перевірку, не відповідають нормам діючого законодавства та спростовуються наступним:

- самостійний вибір підприємством форм бухгалтерського обліку, правил документообігу, технологій облікової інформації, додаткових систем рахунків і регістрів аналітичного обліку не є підставою для формування валових доходів підприємства;

- не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань нереальність здійснення операцій, а також визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а формування податкового кредиту за такими операціями оформлене підприємством із чітким дотриманням податкового законодавства;

- формування первинних документів за господарськими операціями із надання позивачу інформаційно-консультативних послуг здійснювалось у відповідності із чинним законодавством із чітким викладенням конкретних видів наданих послуг із обґрунтуванням їх вартості;

- господарська діяльність у розумінні Податкового кодексу, як закону прямої дії, передбачає направленість на отримання саме доходу, а не прибутку, як визначається в Акті та не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності за відповідний звітний період;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/10150/11 від 07 вересня 2011 року дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення 05.04.2011 документальної невиїзної перевірки по приватному підприємству ТД «Тіара» (код ЄДРПОУ 36162482) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 р. визнані судом протиправними;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/13045/12 від 17 грудня 2012 року дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби України Дніпропетровської області, що виявились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо відносин з ТОВ «Антарес Конференс груп» за грудень 2011 року, березень 2012 року, та складенні за результатами зустрічної звірки довідки від 20.07.2012 №73/224/31154791, визнані судом протиправними;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/3537/12 від 17 травня 2012 року дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська під час проведення зустрічної звірки, та висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Агростройперспектива» та його контрагентами, викладені в акті № 82/23-2/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року» від 17.01.2012, визнані судом незаконними.

В судовому засіданні представники позивача, кожен окремо, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві та у додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У своїх письмових запереченнях зазначив, що податковою інспекцією встановлено порушення п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 135.1 та п. 135.2. ст. 135; п.п. 135.5.4 п. 135.2 ст. 135; п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 1827651,00 грн.

В порушення п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено завищення підприємством податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 66319,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» 18.12.2005 зареєстровано рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №721626 серії АОО.

ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» з 21.12.2005 перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції.

Судом встановлено, що ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.12.2005 за №03478348.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 09.11.2012 № 616, 617, 618, 619, 620, виданих Західно-Донбаською об'єднаною Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області Державної податкової служби, в період часу із 09.11.2012 по 20.12.2012 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 та складено Акт №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» (код за ЄДРПОУ 33892810) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.12 р.».

В ході перевірки податковою інспекцією встановлено порушення ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 135.1 та п. 135.2. ст. 135; п.п. 135.5.4 п. 135.2 ст. 135; п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 1827651,00 грн. в тому числі:

ІІ пів-чя 2010 р. на суму 27750,00 грн. в тому числі:

- ІІІ кв. 2010 р. на суму 9750,00 грн.

- ІV кв. 2010 р. на суму 18000,00 грн.

2011 рік на суму 1542060,00 грн., в тому числі:

- І кв. 2011 р. на суму 14557,00 грн.

- ІІ кв. 2011 р. на суму 16255,00 грн.

- ІІІ кв. 2011 р. на суму 49707,00 грн.

- ІV кв. 2011 р. на суму 1461541,00 грн.

9 місяців 2012 року на суму 257841,00 грн. в тому числі:

- І кв. 2012 р. на суму 76366,00 грн.

- ІІ кв. 2012 р. на суму 112396,00 грн.

- ІІІ кв. 2012 р. на суму 69079,00 грн.

В порушення п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено завищення ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 66319,00 грн. в тому числі:

за 2011 рік на суму 38817,00 грн. в тому числі:

- лютий 2011 р. на суму 1667,00 грн.

- березень 2011 р. на суму 3627,00 грн.

- червень 2011 р. на суму 6776,00 грн.

- серпень 2011 р. на суму 18119,00 грн.

- вересень 2011 р. на суму 1667,00 грн.

- листопад 2011 р. на суму 5061,00 грн.

- грудень 2011 р. на суму 1900,00 грн.

9 місяців 2012 року на суму 27502,00 грн. в тому числі:

- лютий 2012 р. на суму 4843,00 грн.

- березень 2012 р. на суму 5000,00 грн.

- квітень 2012 р. на суму 1000,00 грн.

- травень 2012 р. на суму 1667,00 грн.

- червень 2012 р. на суму 718,00 грн.

- липень 2012 р. на суму 6049,00 грн.

- серпень 2012 р. на суму 3764,00 грн.

- вересень 2012 р. на суму 4461,00 грн.

Західно-Донбаською об'єднаною Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області Державної податкової служби, на підставі акту перевірки №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012220 від 16.01.2013 року про збільшення ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» сум грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1899051,00 грн. (за основним платежем - 1827651,00 грн., за штрафними санкціями - 71400 грн.);

- № 0000032220 від 16.01.2013 року про збільшення ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 79886,00 грн. (за основним платежем - 66319,00 грн., за штрафними санкціями - 13567,00 грн.).

Так, у відповідності із Актом перевірки №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 та із письмовими запереченнями наданими відповідачем, єдиною підставою для встановлення факту заниження прибутку підприємства на суму 6277953,00 грн. внаслідок проведення коригувальної проводки Дт 261 Кр 423, стали отримані від підприємства облікові регістри бухгалтерського обліку. Окрім того податковим органом розцінену таку операцію як відчуження активів підприємства як готової продукції в частині нематеріальних витрат та зниження доходів на суму 6277953,00 грн.

У відповідності із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, які регулюють порядок визначення доходів, не передбачає виключних правил визначення доходів на підставі не первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідачем в судове засідання не були надані будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт відчуження активів ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» як готової продукції в частині нематеріальних витрат та відповідні докази заниження валових доходів на суму 6277953,00 грн.

Таким чином, судом не встановлено факту вчинення порушення позивачем п. 135.1 та п. 135.2 ст. 135 ПКУ, щодо заниження валових доходів за 2011 рік на суму 6277953,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток по даній операції за 2011 рік на суму 1443929,19 грн.

В Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів укладених між позивачем та ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс» на настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідачу належних документів, що засвідчують транспортування товарів від зазначених контрагентів до позивача. ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Агростройперспектива» не мали необхідних умов для здійснення господарських операцій, у них відсутні відповідні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 є посилання як на доказ не реальності здійснення господарських операцій на Акт перевірки ПП ТД «Тіара» (код за ЄДРПОУ 36162482) наданий ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, на результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конферанс груп» їх реальність та повноту відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень 2012 року надані від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та на Акт від 17.01.2012 № 82/23-2/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року» наданий ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 щодо нереальності здійснення господарських операцій у відповідності із правочинами укладеними між позивачем та ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Агростройперспектива» у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення реальності господарської операції повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

3. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум понесених витрат.

4. Встановлення факту понесення витрат платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися, при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Тому посилання відповідача на акти перевірок третіх осіб, які мали взаємовідносини із ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Агростройперспектива» не можуть слугувати прямим обґрунтуванням позиції відповідача.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Агростройперспектива».

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Агростальпром» укладено договори поставки №01/2 від 01.02.2011 та №17/1 від 17.01.2012, у відповідності до умов яких ПП «Агростальпром» зобов'язувалось поставити позивачу дрова хвойних порід, а позивач зобов'язувався отримати товар та розрахуватися за нього.

У відповідності до п. 3.1 договорів поставки №01/2 від 01.02.2011 року та №17/1 від 17.01.2012 року поставка товару за договором здійснювалась на умовах постачання - склад Покупця, м. Павлоград, вул. Терьошкіна 9.

Пунктом 4.1 зазначених договорів встановлено, що ціна за одиницю товару складає: Дрова хвойних порід 200,00 грн./м? з ПДВ. В ціну одиниці товару входить вартість упаковки, маркування, доставки.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, а також рахунками-фактурами, які надані до матеріалів справи та описані в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ПП «Агростальпром», що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться у матеріалах справи.

ПП «Агростальпром» виписало позивачу податкові накладні: № 20 від 23.02.2011, № 3 від 02.03.2011, № 8 від 07.04.2011, № 4 від 03.06.2011, № 6 від 07.06.2011, № 4 від 11.07.2011, № 4 від 15.08.2011, № 11 від 26.08.2011, № 10 від 26.08.2011, № 12 від 30.08.2011, № 5 від 15.09.2011, № 4 від 12.10.2011, № 14 від 30.11.2011, № 3 від 09.12.2011, № 7 від 15.12.2011, № 11 від 23.01.2012, № 12 від 23.01.2012, № 6 від 23.02.2012, № 3 від 02.03.2012, № 4 від 13.03.2012, № 4 від 13.03.2012, № 10 від 22.03.2012, № 13 від 27.03.2012, № 6 від 27.04.2012 , № 8 від 25.05.2012, № 4 від 13.06.2012, № 1 від 02.07.2012, № 5 від 07.07.2012, № 6 від 08.08.2012, № 11 від 22.08.2012, № 3 від 19.09.2012, які надані до матеріалів справи та описані в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Судом встановлено, що у відповідності із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 577258 від 14.01.2009 ПП «Агростальпром» було зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з ідентифікаційним кодом юридичної особи 36150985. У відповідності із Свідоцтвом №100160945 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.01.2009 серія НБ №328753 судом встановлено, що ПП «Агростальпром» було зареєстроване Західно-Донбаською об'єднаною Державною податковою інспекцією як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП «Агростальпром» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки товар, а саме дрова хвойних порід використовувались для опалення господарських приміщень позивача, що також не заперечується відповідачем та підтверджується даними вказаними в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні за якими здійснювались поставки товарів від ПП «Агростальпром» за договорами поставки №01/2 від 01.02.2011 та №17/1 від 17.01.2012 складені у відповідності до законодавства України, що не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні та Акті.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочин укладений позивачем з ПП «Агростальпром» реалізовувався без мети настання реальних наслідків, а тому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» неправомірно віднесено суму 326006,65 грн. в тому числі за 2011 рік на суму 189586,65 грн., за 2012 рік на суму 136420,00 грн. по придбанню дров хвойних порід від ПП «Агростальпром» до валових витрат.

Також, зважаючи на факт встановлення реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Агростальпром», відповідач не довів належними засобами доказування факт порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, які виписані ПП «Агростальпром» на загальну суму 65201,45 грн., в тому числі за 2011 рік на суму 37917,33 грн. та за 2012 рік на суму 27284,12 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс» в лютому 2012 року на підставі ст.ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. 265 ГК України було досягнуто усної домовленості щодо здійснення поставки товару.

У відповідності із вказаною домовленістю ТОВ «Хозстройсервіс» виставив позивачу рахунок-фактуру №43 від 24.02.2012, в якому обумовлювались предмет усного договору поставки, найменування, кількість та ціна товару, який підлягав поставці.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №43 від 27.02.2012, копія якої надана до матеріалів справи та описана в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Хозстройсервіс», що підтверджується копією платіжного доручення №542 від 21.03.2012, яке знаходиться у матеріалах справи.

ТОВ «Хозстройсервіс» в результаті здійсненої господарської операції виписало позивачу податкову накладну № 27 від 21.03.2012, яка надана до матеріалів справи та описана в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Судом встановлено, що у відповідності із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 418247 від 18.09.2000 ТОВ «Хозстройсервіс» було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з ідентифікаційним кодом юридичної особи 31154791. У відповідності із Свідоцтвом №04000833 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.10.2000 серія НВ №801398 судом встановлено, що ТОВ «Хозстройсервіс» було зареєстроване Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Хозстройсервіс» використовувався у господарській діяльності позивача, що також не заперечується відповідачем та підтверджується даними вказаними в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткова накладна за якою здійснювалась поставка товарів від ТОВ «Хозстройсервіс» складені у відповідності до законодавства України, що не заперечується і відповідачем у Акті.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Хозстройсервіс» реалізовувався без мети настання реальних наслідків, а тому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» безпідставно віднесено суму 865,00 грн. за І кв. 2012 року до валових витрат придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Хозстройсервіс».

Також, зважаючи на факт встановлення реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс», відповідач не довів належними засобами доказування факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми по податковій накладній, яка виписана ТОВ «Хозстройсервіс» на суму 173,00 грн. за червень 2012 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива» укладено разовий договір-заявку №170601 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17 червня 2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Агростройперспектива» - Експедитор зобов'язувалось здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом у відповідності з умовами договору.

Факт надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується оформленими актом №198 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаними сторонами та товарно-транспортною накладною №0000000007 від 17.06.2011, копії яких знаходяться в матеріалах справи та їх опис здійснено в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Позивач оплатив отримані послуги від ТОВ «Агростройперспектива» в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №1691 від 01.07.2011 року, яке знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ «Агростройперспектива» виписало позивачу податкову накладну № 198 від 18.06.2011, яка надана до матеріалів справи та описана в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Судом встановлено, що у відповідності із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 043139 від 17.09.2007 ТОВ «Агростройперспектива» було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з ідентифікаційним кодом юридичної особи 35044256. У відповідності із Свідоцтвом №100065820 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.09.2007 серія НБ №008995 судом встановлено, що ТОВ «Агростройперспектива» було зареєстроване Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ як платник податку на додану вартість.

Щодо тверджень відповідача про те, що товарно-транспортна накладна виписана ТОВ «Агростройперспектива» з порушеннями правил їх оформлення та не підтверджує дійсність операції, у зв'язку з тим, що відсутні будь-які докази причетності підприємства до операції по перевезенню вантажів, то суд зазначає наступне.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Агростройперспектива» реалізовувався без мети настання реальних наслідків, як наслідок Податковою інспекцією не доведено, що послуги, отримані від ТОВ «Агростройперспектива» не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» безпідставно віднесено суму 4500,00 грн. отриманих транспортно-експедиційних послуг до складу валових витрат.

Також, зважаючи на факт встановлення реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива», відповідач не довів належними засобами доказування факт порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми по податковій накладній, яка виписана ТОВ «Агростройперспектива» на загальну суму 900,00 грн., за червень 2011 року.

Судом встановлено, що впродовж ІІ півріччя 2010 року позивач отримував від приватних підприємців ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 інформаційно-консультативні послуги з питань ведення бухгалтерського обліку, послуги з питань податкового обліку, звітності та аналізу, фінансово-господарської діяльності, послуги пов'язані з організацією та здійсненням підприємницької діяльності замовника по виготовленню та розповсюдженню реклами та інші.

Договори про надання інформаційно-консультативних послуг із зазначеними вище приватними підприємцями описані в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 та їх копії надані до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання послуг за договорами про надання інформаційно-консультативних послуг підтверджується належним чином оформленими актами наданих послуг.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Акти приймання - передачі робіт (послуг) за своїм змістом та формою не суперечать вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), оскільки мають всі передбачені вказаним Законом реквізити та є первинним підтвердним документом у розумінні вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вимоги посадових осіб податкового органу щодо надання додатково до актів приймання-передачі робіт (послуг) з додатками звітів виконавця по змісту та обсягах наданих послуг, заявок є незаконним, так як не передбачені умовами додаткової угоди.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) чітко визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Окрім того, судом встановлено, що щомісячно до актів прийому-передачі виконаних послуг по всім приватним підприємцям додані звіти про надання інформаційно-консультаційних послуг, що також підтверджується відповідачем в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 року, а копії таких звітів додані до матеріалів справи.

Зважаючи на викладені правові норми, суд не знаходить підтвердження факту порушення позивачем п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», щодо віднесення до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства на суму 111000,00 грн. в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 39000,00 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 72000,00 грн.

Судом встановлено, що у відповідності із п. 3.1.4 Акту №228-22/2-33892810 від 27.12.2012, за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 207058,00 грн., а також те що у періоді, що підлягав перевірці, позивач не декларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14. 1 ст. 14 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так як, позивач у кожному відповідному звітному періоді декларував позитивне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та отримував дохід, тому суд не може погодитися із позицією відповідача, що господарська діяльність позивача здійснювалась без спрямування мети на отримання доходу.

Згідно з п.п.14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Норми ст. 138 ПКУ не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт.

Відповідачем не враховано, що нормами ПКУ не передбачено обов'язок платника податку коригувати собівартість товару у разі продажу готової продукції за цінами нижчими його собівартості.

Також судом встановлено, що Відповідач в порушення п. 152.9 ст. 152 ПКУ при проведенні перевірки та складанні акту №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 формував свою позицію не в рамках відповідних звітних податкових періодів, а в рамках окремо взятих термінів, що вказує на вибірковий характер та не дає можливості в повній мірі відобразити реальний фінансовий результат господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд не може погодитись з висновками відповідача викладеними в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 про встановлення порушення позивачем п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо безпідставного віднесення до складу витрат віднесені витрати, які не вважаються витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності - реалізацією продукції за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі 925789,00 грн.

Судом встановлено, що у відповідності із реєстром отриманих податкових накладних позивача, який описаний в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012, ТОВ «Фабрика дверей «БудМайстер» включено до складу податкового кредиту у червні 2012 року податкову накладну №700010 від 22.07.2011 на отримання продукції від ФОП ОСОБА_7 код НОМЕР_3 на суму ПДВ 44,99 грн.

Порушень форми та змісту податкової накладної №700010 від 22.07.2011 відповідачем в Акті №228-22/2-33892810 від 27.12.2012 не встановлено.

Згідно із ч. 3 п.198.6 ст. 198 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Зважаючи на зазначену норму, судом не встановлено факту порушення позивачем строку в 365 календарних днів впродовж якого за платником податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної №700010 від 22.07.2011 зберігалось право формування податкового кредиту.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про протиправність №0000012220 та №0000032220 від 16.01.2013.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 січня 2013 року за № 0000012220, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 228-22/2-33892810 від 27 грудня 2012 року, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» (код ЄДРПОУ 33892810), щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем + 1827651,00 грн. (один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок); за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71400,00 (сімдесят одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 січня 2013 року за № 0000032220, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 228-22/2-33892810 від 27 грудня 2012 року, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» (код ЄДРПОУ 33892810), щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за основним платежем + 66319,00 грн. (шістдесят шість тисяч триста дев'ятнадцять гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13567,00 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» (код ЄДРПОУ 33892810) судовий збір у розмірі 2249,00 грн. (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко