Ухвала

від 04.04.2017 по справі 804/1532/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

04.04.2017 м. Київ № К/800/31315/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №804/1532/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фабрика дверей БудМайстер доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика дверей БудМайстер задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми Р Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 16.01.2013 №0000012220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем 1827651,00 грн., за штрафними санкціями 71400,00 грн.; та №0000032220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за основним платежем 66319,00 грн., за штрафними санкціями 13567,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну процесуального правонаступника шляхом заміни Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС на її правонаступника - Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №228-22/2-33892810 від 27.12.2012, згідно висновків якого встановлено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.2 ст.135, п.138.2 п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1827651,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 66319,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що внаслідок проведення коригувальної проводки Дт 261 Кр 423 позивачем, яку податковим органом розцінено як відчуження активів підприємства як готової продукції в частині нематеріальних витрат та зниження доходів на суму 6277953,00 грн., занижено прибуток підприємства на суму 6277953,00 грн.

А також з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Агростальпром , ТОВ Хозстройсервіс , оскільки позивачем не підтверджено транспортування товарів від зазначених контрагентів до позивача та у останніх відсутні матеріально-технічні можливості для проведення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013:

№0000012220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1899051,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1827651,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71400,00 грн.

№0000032220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 79886,00 грн., в тому числі за основним платежем - 66319,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13567,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України та ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ПП Агростальпром при виконанні договорів поставки №01/2 від 01.02.2011 та №17/1 від 17.01.2012; з ТОВ Хозстройсервіс в лютому 2012 року по здійсненню поставки товару; з приватним підприємцем ОСОБА_1 по здійсненню поставки товару; з приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, при виконанні договорів від 15.12.2009 №№ 55, 57, 56, предметом яких є надання послуг з підготовки, організації виробництва позивача, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, аудиторських послуг консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних з підготовкою, організацією та веденням виробництва позивача, організацією та веденням виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг, підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про надані інформаційно-консультаційні послуги.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товар придбавався з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судами також встановлено, що транспортування придбаного товару відбулося за рахунок позивача та на підставі, укладеного з ТОВ Агростройперспектива разового договору-заявки №170601 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2011, реалізація якого підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною та податковою накладною.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у приватного підприємця ОСОБА_1 товару, суди цілком обґрунтовано застосували до спірних правовідносин вимоги абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яким встановлено, що, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки судів про те, що, окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не доводять протиправність правочинів, направлених на купівлю-продаж або поставку за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Поруч з цим, в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Водночас суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Мотивом для донарахування позивачу податку на прибуток стали висновки податкового органу про заниження позивачем прибуток (доходів) підприємства на суму 6277953,00 грн. внаслідок проведення коригувальної проводки Дт 261 Кр 423, яка податковим органом розцінена як відчуження активів підприємства як готової продукції в частині нематеріальних витрат.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 4.3 ст.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, визначено, що помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком мінус , а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Отже, зважаючи на те, що позивач у відповідності до вимог вищенаведеного Положення здійснив коригуючу проводку, виправляючи допущені помилки у відповідних бухгалтерських регістрах методом сторно , а також беручи до уваги не підтвердження відповідачем належними та допустимими доказами факту відчуження активів позивача як готової продукції в частині нематеріальних витрат, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що коригування позивачем бухгалтерських регістрів у такий спосіб не суперечить вимогам податкового законодавства.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області ДПС її правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 60, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Допустити заміну відповідача (Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС) його правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

3. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

4. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва