Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-14641/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14641/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи: Державне підприємство «Херсонський морський торгівельний порт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макік» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи: Державне підприємство «Херсонський морський торгівельний порт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірні податкові повідомлення протиправними та такими, що прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням податкового законодавства України. у зв'язку з чим просить їх скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0006542209 та № 0006532209.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскун Ігор Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з TOB «Мораксель» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2012 року за № 470/22-9/33497110, за змістом якого проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. а п. 198,1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС 16.07.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0006542209 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 166839,00грн.; № 0006532209 яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34662,00грн. в тому числі за основним платежем -34661,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, що призвело до прийняття ним неправомірних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом зроблено висновки щодо неможливості настання реальних наслідків за договором купівлі-продажу від 21.01.2011року № 2101ММ, укладеним позивачем з TOB «Мораксель», в силу відсутності у останнього технічної можливості виконання своїх зобов'язань.

При цьому встановлено, що вищевказаний договір укладено на поставку сої українського походження врожаю 2010 року насипом, за умовами якого TOB «Мораксель» зобов'язувався поставити таку позивачеві до 15.04.2011 року на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт/ порт Херсон на квоту TOB «Агроінвест CK».

На виконання умов договору його сторонами складено акт № 1 прийому-передачі товару від 28.03.2011 року на загальну суму 1209000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 201500,00грн., видаткову накладну за № РН-0000026 від 28.03.2011 року, а також TOB «Мораксель» виписано податкову накладну за № 27 від 28.03.2011 року.

Висновки податкового органу з приводу відсутності у TOB «Мораксель» технічної можливості виконувати свої договірні зобов'язання, в тому числі і перед позивачем грунтуються на тому, що відповідно до акту № 531/23-5/37420695 від 24.02.2012 року, складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Мораксель» за січень, лютий, травень, червень, вересень-грудень 2011 року.

Вказаний акт містить відомості службової записки ВПМ ПДІ к Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року № 1353/26-53, зокрема, вказано на те, що в результаті відпрацювання TOB «Мораксель» встановлено, що таке під час здійснення господарської діяльності у 2011 році мало взаємовідносини з TOB «Гудвіл», TOB «Єврогрейн», які визнані банкрутами та з TOB «Юпітер русторг», відносно якого порушено кримінальну справу за фактом організації фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 295 КК України, крім того ТОВ «Юпітер русторг» не знаходиться за податковою адресою, зустрічну звірку такого провести не являється можливим, відсутні основні фонди та необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, податковий орган посилався в зазначеному вище акті на акт перевірки від 24.02.2011 року за № 502/23-5/37009873, відповідно до якого одним із постачальників TOB «Юпітер русторг» є ПП «Малахіт 2007», перевірку якого здійснити не виявилось можливим, а перевірка звітності показала відсутність у такого технічних можливостей виконання договірних зобов'язань.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що підставою для тверджень відповідача щодо відсутності настання реальних наслідків і за договором укладеним позивачем з TOB «Мораксель» була наявна у відповідача інформація щодо відсутності у контрагентів TOB «Мораксель» можливостей виконання договірних зобов'язань.

Однак, податковим органом як у акті перевірки так і у судовому засіданні не надано доказів укладення договорів на поставку сої українського походження врожаю 2010 року між TOB «Юпітер росторг» та ПП «Малахіт 2007», між TOB «Юпітер росторг» та TOB «Мораксель» та в подальшому з позивачем.

Відповідно до наявних матеріалів справи TOB «Мораксель» на підставі договору № 2202РМ від 22.02.2011 року придбано 180 т сої українського походження, врожаю 2010 року у ПП «Равас», в підтвердження поставки такого товару позивачем до матеріалів справи додано копії товарно-транспортних накладних, із змісту яких вбачається, що сою контрагенту позивача поставлялась 18-19 березня 2011 року у Херсонський морський торгівельний порт/ порт Херсон на квоту TOB «Агроінвест CK».

Крім того, відповідно до листа № 144 від 27.06.2012 року TOB «Мораксель» повідомив, що усю сою у кількості 333,18 т, ним було отримано від ПП «Равас» на підставі накладних, а саме податкових накладних № 52 від 17.03.2011 року та № 67 від 21.03.2011 року, а також видаткових накладних № РН-17/03/1 від 17.03.2011 року та № РН-21/03/2.

В підтвердження надходження від ПП «Равас» сої у Херсонський морський торгівельний порт/ порт Херсон на квоту TOB «Агроінвест CK» наявні картки обліку експортного грузу, акт прийому № 158 від 19.01.2011 року, відповідно до якого Херсонським морським портом від ПП «Равас» отримано 184,12 т сої та № 166 від 20.03.2011 року на отримання 124,260 т.

Також судом першої інстанції на спростування доводів податкового органу щодо відсутності у TOB «Мораксель» складських та інших приміщень було встановлено, що TOB «Мораксель» на підставі договору оренди № 06/12 від 06.12.2010 року винаймалось приміщення за адресою : м. Одеса пер. Нечипуренка, 9, кв. 3, загальною площею 15,5 кв.м., Крім того, на підставі договору № 205 від 01.02.11р. TOB «Мораксель» орендувались приміщення загальною площею 66,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А.

Таким чином колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердженнями податкового органу щодо укладення TOB «Мораксель» договорів на поставку сої виключно з TOB «Юпітер росторг», яке на переконання відповідача не в змозі виконувати будь-які зобов'язання в силу наведених вище обставин.

З аналізу наведених фактичних обставини справи, наявних матеріалів вбачається, що у ТОВ «Мораксель» була реальна можливість виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо реальності настання наслідків за договором, та отримання від ТОВ «Мораксель» сої.

При цьому судом першої інстанції було встанолено, що в подальшому, ТОВ «Агроінвест СК» на виконання договору комісії укладеного з позивачем 24.01.2011 року за № 2401АМ поставлений від ТОВ «Мораксель» товар, а саме: сою у кількості 300,00 т, було продано на підставі зовнішньоекономічного контракту № 3101-S від 31.01.2011 року Компанії TRADECENTER CORPORATION.

В підтвердження вказаних обставин позивачем додано копії вказаних вище договору та контракту, копія звіту ТОВ «Агроінвест СК» перед позивачем по виконанню договору комісії, копію сертифікату якості товару (сої), фітосанітарний сертифікат та ін.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В свою чергу статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз норм податкового законодавства, що встановлює право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість дозволяє зробити висновки, що таке виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі, придбання або виготовлення товарів та послуг, підтверджені належною первинною документацією, а така позивачем в повній мірі була надана не лише до суду, а й під час проведення перевірки, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення винесені ДШ у Печерському районі м. Києва підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.