Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-2754/12/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2754/12/0170/24

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю.) від 18.04.2012 у справі № 2а-2754/12/0170/24

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим (вул. Казанська, 29, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

до Приватного підприємства "ПАБ Пінта II" (вул. Пушкінська, 7 А, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у задоволенні адміністративного позову Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "ПАБ Пінта II" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з фінансових санкцій у сумі 16574,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було дотримано порядку направлення на адресу відповідача податкового повідомлення-рішення, тобто не надано й доказів щодо узгодження грошового зобов'язання за нарахованими штрафними санкціями, а, відтак, не застосовуватимуться й строки щодо узгодження такого зобов'язання та порядок його узгодження, оскільки відповідні штрафні санкції, заявлені до стягнення були застосовані рішенням, форма якого Податковим кодексом України взагалі не передбачена.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, 10.08.2011 позивачем прийняте рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача на загальну суму 16574,00 грн. № 010912/01101-32.

Передумовою застосування фінансових санкцій до відповідача став акт від 14.07.2011 № 4172/374/32-01/36477508 перевірки дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено: факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, а саме: „Bocherovka" (настоянка на травах, місткість 1 літр, міцність 38%, дата розливу 07.10.2010), сигарети „Flor de Copan" за ціною 100,00 грн., що є порушенням статті 11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", відсутність у приміщенні магазину наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", роздрібну торгівлю тютюновими виробами за ціною вище від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробниками таких тютюнових виробів.

Відповідно до порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на підставі акту перевірки від 14.07.2011 № 4172/374/32-01/36477508, за недотримання відповідачем вимог законодавства, обов'язкових для здійснення господарської діяльності, що ліцензується, позивачем були розраховані штрафні санкції в загальному розмірі 16574,00 грн. на підставі рішення № 010912/01101-32 від 10.08.2012, яке було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією 12.08.2011 та отримано ним 09.09.2011, що підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що доказів щодо оскарження або скасування рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій матеріали справи не містять.

Статтею 86 Податкового кодексу України визначений порядок оформлення перевірок, зокрема, пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками фактичної перевірки складається акт (довідка).

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платником податків не виконуються умови, визначені пунктами 57.2 - 57.3 статті 57 Кодексу, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного та тридцятиденного терміну набувають статусу податкового боргу, який стягується відповідно до норм Податкового кодексу України, оскільки відповідно до положень з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані та не сплачені відповідачем штрафні санкції є податковим боргом у розумінні норм Податкового кодексу України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що у розумінні положень статей 59, 95 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після настання двох подій: після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як безперечно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів формування та направлення податкової вимоги відповідачу про погашення відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у справі № 2а-2754/12/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко