Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-13293/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13293/12/0170/4

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Фенікс-2011."- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 17.12.12 у справі № 2а-13293/12/0170/4

за позовом Приватного підприємства "Фенікс-2011." (вул. Толстого, 33/3, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Луначарського, 58, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим,97600)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 адміністративний позов Приватного підприємства "Фенікс-2011." задоволено: визнано протиправною відмову Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у реєстрації Приватного підприємства "Фенікс-2011" на підставі заяви від 31.08.2012 платником податку на додану вартість, що оформлена листом від 07.09.2012 №633/10/1800, зобов'язано Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби здійснити дії, передбачені чинним законодавством для реєстрації Приватного підприємства "Фенікс-2011" платником податку на додану вартість з видачею свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі заяви від 31.08.2012.

Не погодившись з даним рішенням суду, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство "Фенікс-2011."(далі - позивач) звернулось до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірського відділення) Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними дій з відмови у реєстрації платником податку на додану вартість; зобов'язання провести реєстрацію платником податку на додану вартість та видати свідоцтво платника на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію позивача платником податку на додану вартість по заяві від 31.08.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв з порушенням положень Податкового кодексу України, інших норм чинного законодавства в умовах відсутності підстав для прийняття рішення стосовно позивача про відмову у реєстрації платником податку на додану вартість.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачем 31.08.2012 до відповідача подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою Ф№1-ПДВ, яка зареєстрована за вх.№1549/10.

12.09.2012 відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 07.09.2012 №633/10/1800, який повернувся з позначкою про "закінчення терміну зберігання", тобто, позивачем отриманий не був. В зазначеному листі було повідомлено про відмову в реєстрації заяви платника податку на додану вартість з вказанням причини неприйняття: зазначення недостовірних даних, а саме: місцезнаходження платника податку не встановлено, та на виконання пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України позивачу запропоновано подати нову заяву.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (п.183.1. ст.183 ПК України).

Згідно з пунктом 183.8. статті 183 Податкового кодексу України орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Безпідставними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що за результатами проведених заходів Головним відділенням податкової міліції Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо встановлення фактичного місцезнаходження позивача на підставі запиту відповідача від 03.09.2012 №134/14/1502, місцезнаходження останнього не встановлено, про що складено Довідку №6415/7/07-31 від 03.09.2012, оскільки, як безперечно встановлено судом першої інстанції, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача є: місто Сімферополь, вул. Толстого, буд.33/3. До того ж відповідачем не надано до суду доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням на момент прийняття рішення про відмову в реєстрації заяви платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такої підстави для відмови у реєстрації особи платником податку на додану вартість, як встановлення посадовими особами факту відсутності суб'єкту господарювання за юридичною адресою, не передбачено.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в особі Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 у справі № 2а-13293/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко