Рішення

від 18.03.2013 по справі 927/203/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

12 березня 2013р. справа №927/203/13-г

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», вул.Дегтярівська,21, м. Київ, 04119

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг», вул.Гетьмана Полуботка,18, м. Чернігів

Про визнання правочину частково недійсним

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : Негода В.І. юрист довіреність від 01.11.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про визнання частково недійсним договору поставки від 11.07.2011р. №103, який укладений між позивачем та відповідачем, у частині визнання недійсним Протоколу розбіжностей до нього, посилаючись на те, що протокол погіршує умови договору по відношенню до позивача, не містить дати його підписання, не містить підпису кожної сторінки та реквізитів належності такого протоколу до договору, не містить печатки позивача та підписаний на вкрай невигідних умовах, оскільки відповідач відмовлявся продовжувати господарські відносини з позивачем без підписання між сторонами протоколу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012р. порушено провадження у справі №5011-41/18819-2012 за позовом приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг» про визнання правочину частково недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013р. матеріали справи №5011-41/18819-2012 направлені за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

У відповідності з ст.2 1 Господарського процесуального кодексу України, автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Н.Ю.Книш для розгляду даної справи.

Згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 13.02.2013р. порушено провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг» про визнання частково недійсним договору поставки від 11.07.2011р. №103, який укладений між позивачем та відповідачем, у частині визнання недійсним протоколу розбіжностей до нього - за номером 927/203/13-г, розгляд справи призначено на 26 лютого 2013 р. о 11:30.

Від позивача заяв та клопотань до суду не надходило. Повноважного представника позивач у судове засідання не направив. Ухвала господарського суду Чернігівської області від 13.02.2013р. про порушення провадження у справі отримана позивачем згідно поштового повідомлення №1400602672460. Ухвала від 26.02.2013р. про відкладення розгляду справи на 12.03.2013р. о 11:00 отримана позивачем згідно поштового повідомлення №1400602681426.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 12.03.2013р. будь-яких письмових заяв та клопотань від позивача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 12.03.2013 представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представника позивача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким позивач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник відповідача проти розгляду справи у відсутності представника позивача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Від відповідача надійшло пояснення від 04.03.13р., в якому зазначив, що порядок застосування протоколу розбіжностей визначено в ст.181 ГК України, результатами врегулювання розбіжностей можуть бути: внесення змін безпосередньо в договір або підписання протоколу розбіжностей, що протокол розбіжностей складається в момент укладання договору, при цьому доки розбіжності не врегульовані (протокол не підписаний), договір вважається не укладеним, що законодавством не передбачено форми протоколу розбіжностей, тому він оформлюється в довільній формі, що виходячи із звичаєвої практики протокол розбіжностей повинен містити посилання на договір якого він стосується, повинна бути вказана дата його укладання, проте відсутність дати в протоколі не має наслідком його недійсність, повинен містити перелік пунктів, в зв'язку з якими у сторін договору виникли розбіжності, найменування сторін, які його уклали, протокол розбіжностей підписується уповноваженими представниками сторін.

Оскільки представник позивача відсутній у судовому засіданні, суд оголосив позовну заяву.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, оголосила відзив на позовну заяву від 10.01.13р., який був поданий під час розгляду справи у господарському суді м. Києва, письмові пояснення від 04.03.13р.

У відзиві на позовну заяву від 10.01.13р. відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки протокол розбіжностей був підписаний уповноваженою особою позивача без будь-якого примусу з боку відповідача, позивачем не доведено, що відповідач відмовлявся продовжувати господарські відносини без підписання протоколу, твердження позивача щодо необхідності підписання кожної сторінки оспорюваного протоколу не ґрунтується на вимогах законодавства. Також відповідач вказує на те, що протокол скріплений печаткою позивача і на підтвердження цієї обставини додає до відзиву копію цього протоколу. Відповідач стверджує, що протокол був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується актами звірки, відповідно до змісту яких, позивач фактично визнає свою заборгованість перед відповідачем за договором поставки від 11.07.2011 року №103, а також позивачем не доведено, що в момент вчинення оспрюваного ним правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Згідно Довідки АА №646409 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в реєстрі станом на 16.10.12р. значиться Приватне акціонерне товариство «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», ідентифікаційний код 33696497, місцезнаходження м. Київ, вул. Дегтярівська,21.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 24.10.12р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг», ідентифікаційний код 37699561, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Гетьмана Полуботка,18.

Відповідно до ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно частини 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до частини 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України).

Згідно ч.2, ч.4 ст. ст.181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Уразі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 11.07.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» - покупцем (позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг» постачальником (відповідачем у справі) підписано договір поставки №103 та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п.1.1 договору поставки №103 від 11.07.2011р. постачальник (відповідач у справі) зобов'язується систематично поставляти покупцю (позивачу у справі) товари для подальшої реалізації, у тому числі, через роздрібну мережу покупця, номенклатура та кількість яких визначається у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товари у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.11.1 договору поставки №103 від 11.07.2011р. він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє один рік, а п.11.8 договору діє протягом строку встановленого у такому пункті.

У позовній заяві позивач стверджує, що після набуття чинності договору поставки №103 від 11.07.2011р., до нього було укладено протокол розбіжностей, та до позовної заяви подає копію підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору, у якому за твердженням позивача незаповнені реквізити щодо номеру, дати договору, та у якому не міститься печатка позивача.

Відповідачем додано до матеріалів справи копію протоколу розбіжностей до договору із заповненими реквізитами щодо номеру та дати договору, а саме «№103 від 11.07.2011р.», який підписаний сторонами та скріплений печатками як постачальника (відповідача у справі) так і покупця (позивача у справі).

У судовому засіданні суд оглянув надані представником відповідача оригінали документів, зокрема, оригінал договору поставки №103 від 11.07.2011р., оригінал протоколу розбіжностей до договору №103 від 11.07.2011р., в якому заповненні реквізити договору «№103 від 11.07.2011р.», та в якому міститься печатка позивача, якою скріплено підпис особи, яка підписала протокол розбіжностей (Дебош К.М.).

З огляду на викладене суд доходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо відсутності відтиску його печатки на протоколі розбіжностей до договору поставки №103 від 11.07.2011р.

Похибки допущені позивачем при оформленні свого примірника протоколу розбіжностей до договору поставки №103 від 11.07.2011р. не впливають на суть протоколу розбіжностей та на його юридичне значення. Окрім того, твердження позивача щодо необхідності підписання кожної сторінки оспорюваного протоколу розбіжностей не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Аналізуючи текст примірників протоколів розбіжностей до договору №103 від 11.07.2011р., які подані позивачем та відповідачем до матеріалів справи, суд доходить висновку про їх ідентичність за змістом.

У протоколі розбіжностей викладена первісна редакція пунктів договору поставки №103 від 11.07.11р. (редакція покупця): п.3.2, 6.4, 6.6, 6.7, 7.3 та запропонована постачальником редакція вказаних пунктів договору.

Позивачем підписано протокол розбіжностей до договору №103 від 11.07.11р. із запропонованою постачальником (відповідачем у справі) редакцією пунктів 3.2, 6.4, 6.6, 6.7, 7.3 договору і це є підтвердженням того, що нові пропозиції відповідача позивачем акцептовані.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами оспорюваного протоколу розбіжностей після набуття чинності договору поставки №103 від 11.07.2011р., а тому суд доходить висновку, що протокол розбіжностей до договору поставки №103 від 11.07.11р. набуває чинності разом з договором із тієї дати, яка стоїть на договорі.

Твердження позивача, що протокол погіршує умови договору по відношенню до позивача, що протокол був підписаний позивачем на вкрай невигідних умовах, оскільки відповідач відмовлявся продовжувати господарські відносини з позивачем, матеріалами справи не підтверджуються та документально не доведені.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України може бути визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим законодавець встановив загальні вимоги для чинності правочину ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З зазначеними нормами кореспондується і частина 1 статті 207 Господарського кодексу України, за приписами якої судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Укладення договору відбувається шляхом досягнення сторонами згоди по істотним умовам договору та підписання уповноваженими представниками сторін повного його тексту.

Протокол розбіжностей - документ, який складається стороною, що отримала проект договору (оферту) і згодна укласти договір, але на інших умовах (всіх або частини), які відрізняються від тих, що містяться в проекті договору.

Протокол розбіжностей за своїм суттєвим значенням це форма врегулювання умов договору на стадії його підписання.

Саме договір є правочином, який породжує виникнення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, протокол розбіжностей не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а тому до нього не можуть бути застосовані приписи ст.203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Суд може визнати недійсним договір або його окремі пункти, які набрали чинності в редакції протоколу розбіжностей, а не протокол розбіжностей.

Враховуючи, що твердження позивача про те, що протокол розбіжностей до договору укладено з порушенням законодавства спростовується матеріалами справи та вищевикладеним, приймаючи до уваги, що вимога позивача про визнання частково недійсним договору поставки від 11.07.11р. №103, який укладений між позивачем та відповідачем, в частині визнання недійсним протоколу розбіжностей не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 20, 179, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 18.03.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш