Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-1015/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1015/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Галика О.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триел» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Триел» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 року № 005282312, № 005292312.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період з 13.07.2011р. по 15.07.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Триел» стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм» за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 1684/23-12/22968848 від 21.07.2011 року, (далі - Акт перевірки), в якому зазначені порушення позивачем пп. 7.4.5, п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за червень 2009 року - на суму 70 500,00 грн., за серпень 2009 року - на суму 12 372,00 грн., за вересень 2009 року - на суму 2 000,00 грн., за листопад 2009 року - на суму 11 417,00 грн., за грудень 2009 року -10 833,00 грн., що у сукупності становить 107 122,00 грн. та пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2 квартал 2009р. - на суму 88 125,00 грн., за 3 квартал 2009р. - на суму 17 965,00 грн., за 4 квартал 2009р. - на суму 27 812,00 грн., що у сукупності становить 133 902,00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Триел» з ТОВ «Моней Фарм» носять характер нікчемних правочинів, оскільки такі правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України , так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України ), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України ).

Висновок податкового органу ґрунтується на інформації, наданої ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, про порушення кримінальної справи № 51-3099, в ході провадження досудового слідства по якій було встановлено факт створення ряду суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. ТОВ «Моней Фарм», з метою прикриття незаконної діяльності, тобто скоєння фіктивного підприємництва, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України . Крім того, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Моней Фарм» було анульовано 26.01.2011 р. відповідно до пп. «ж»п. 184.1 ст. 184 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

В зв'язку з викладеним, за висновком перевіряючих, зазначене підприємство було створене без урахування вимог Господарського кодексу України , його діяльність є незаконною і не може породжувати ніяких правових наслідків.

09.09.2011 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0005282312, яким позивачу, за порушення пп. 7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 133 903,00 грн., з яких 107 122,00 грн. - основного платежу та 26 781,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0005292312, яким позивачу, за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»у розмірі 167 378,00 грн., з яких 133 902,00 грн. - основного платежу та 33 476,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішення та не надано доказів недійсності укладених позивачем угод.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що діяв на час виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Пунктом 1.7 статті 1 «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Триел»(Замовник) та ТОВ «Моней Фарм» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 05/06 від 05 червня 2009 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався за замовленням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги щодо погодження проекту зовнішніх мереж електропостачання. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у завданні, яке є невід'ємною частиною цього договору і видається виконавцю на протязі 5 днів після підписання договору (п.1.2 договору). На виконання умов договору сторони узгодили протокол погодження про договірну ціну та затвердили календарний план робіт по договору.

На виконання умов вказаного договору, робіт ТОВ «Моней Фарм» виписано відповідні податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Розрахунки між ТОВ «Триел» та ТОВ «Моней Фарм» за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Про використання позивачем отриманих у ТОВ «Моней Фарм» послуг в подальшій господарській діяльності свідчать: технічний звіт на погодження проекту зовнішніх мереж 10 кВ по реконструкції об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу під офісний центр за адресою: м. Київ, б-р Т. Шевченка, технічними умовами № 42268 на приєднання об'єкта до електричних мереж, з яких вбачається фактична передача Замовнику робіт по погодженню проекту зовнішніх мереж електропостачання.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Також, колегія суддів вважає вірним відхилення судом першої інстанції доводів відповідача з посиланням на матеріали кримінальної справи, як на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи не тягне недійсності угод та їх сумнівність, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних та не є підставою для позбавлення права добросовісного покупця на формування податкового кредиту з таких операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Моней Фарм» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Моней Фарм» було анульовано з 26 січня 2011 року, податкові накладні на користь позивача були видані протягом червня - грудня 2009 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.